Держреєстрація права власності на нерухомість у разі втрати правовстановлюючих документів: алгоритм від Мін’юсту

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права  на нерухоме майно та їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, відомості про які державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій вносить до Державного реєстру прав.

• У разі втрати або зіпсування документа, видати його дублікат може лише суб’єкт, що видав такий документ чи його правонаступник/архівна установа (якщо передбачалась передача документів до архіву).
• У разі якщо підставою для державної реєстрації прав є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане протягом 2013-2015 років, необхідність в отриманні його дубліката відсутня, оскільки відомості про нього зберігаються у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

• У разі втрати, пошкодження чи зіпсування документа, що посвідчує набуття права, реєстрацію яких було проведено до 01.01.2013, за бажання заявника державна реєстрація такого права може бути проведена (з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа) на підставі:

– відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

– відомостей про відповідну реєстрацію з  паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали БТІ.

Між тим, у разі втрати документа, який засвідчує право власності, власник майна має право пред’явити позов до суду про визнання його права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України.