Дія норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП поширюється лише на посадових осіб господарського товариства – ВП ВС
2 хв читати
Додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб – господарських товариств.
На цьому акцентувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23).
У справі, судові рішення в якій переглядалися в касаційному порядку, колишній директор комунального підприємства звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивача звільнили з посади директора комунального підприємства на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб). На переконання позивача, посада директора комунального підприємства не належить до кола суб’єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, визначена вказаним положенням КЗпП України.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, зазначивши, що комунальне підприємство не є господарським товариством та у своїй діяльності не керується законодавством про господарські товариства, отже трудовий договір із позивачем не може бути припиненим із підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
У цій справі Велика Палата ВС насамперед звернула увагу на те, що ч. 1 ст. 41 КЗпП України було доповнено новою підставою звільнення (припинення повноважень посадових осіб) на підставі Закону України від 13 травня 2014 року № 1255-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів».
Оскільки цей Закон був ухвалений з метою захисту прав інвесторів, то можна підсумувати, що дія норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України поширюється лише на посадових осіб юридичної особи – виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративними функціями.
Отже, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – припинення повноважень посадових осіб – поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств.
Погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій, ВП ВС зазначила, що в цій справі між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, а норми права щодо діяльності господарських товариств на спірні правовідносини не поширюються (зокрема, ч. 3 ст. 99 ЦК України і п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).
Тобто звільнення позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є помилковим, оскільки ця норма права стосується лише члена виконавчого органу господарських товариств (правління, дирекція тощо), яким комунальне підприємство, директором якого був позивач, не є.
