ДНК-експертиза як інструмент для встановлення та оспорювання батьківства: роз’яснення адвоката

Про значення молекулярно-генетичної експертизи для встановлення та оспорювання батьківства дискутували адвокати під час заходу з підвищення кваліфікації, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектором виступила адвокат, член Комітету з питань сімейного права НААУ Ольга Семенюк, яка поділилася з учасниками алгоритмом дій адвоката в справах, що стосуються батьківства, окреслила основні етапи проведення молекулярно-генетичної експертизи та проаналізувала практику Верховного Суду у справах про батьківство.

Як зазначила лектор, алгоритм дій адвоката у справах про батьківство включає такі кроки:

1. Визначення дійсного інтересу клієнта

Клієнт звертається із запитом встановити або оспорити батьківство, що необхідно для: участі у вихованні дитини, отримання аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, права на проживання дитини в житловому приміщенні, отримання спадщини, пенсії по втраті годувальника, певних пільг тощо.

2. Підготовка позовної заяви до суду

3. Підготовка клопотання про проведення молекулярно-генетичної експертизи

Ольга Семенюк зауважила, що проведення експертизи можливо як в судовому процесі, так і до звернення до суду.

Зокрема, процедура визнання батьківства за рішенням суду передбачена статтею 128 СК України. Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорюваних прав дитини. Можливість подання клопотання про проведення молекулярно-генетичної експертизи передбачена ст. 103-104 ЦПК України.

Для вирішення питання батьківства у позасудовому порядку необхідно звернутися до органів, що проводять молекулярно-генетичні дослідження із заявою про проведення зазначеного дослідження. При цьому необхідно при собі мати паспорти, ідентифікаційні коди та свідоцтво про народження дитини. Необхідна наявність трьох осіб, а саме: ймовірного батька, матері та дитини.

Молекулярно-генетична експертиза є одним із видів біологічної експертизи, до завдань якої віднесено встановлення спорідненості (родинних зв’язків). Порядок проведення експертизи встановлений Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами.

Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об’єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення батьківства обов’язковою є присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.

Судова молекулярно-генетичної експертиза при розгляді цивільних справвирішує такі питання:

• «Чи може бути біологічним батьком гр. Шевченко А. А. малолітнього Шевченко І. А.?»
• «Чи є біологічна спорідненість між гр. Шевченко А. А. та малолітнім Шевченко І. А.?».
• Чи є генетично спорідненими Шевченко С. С. (жива людина) та труп Шевченко Ю. Л. (або його частини)?

Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи складається з декількох етапів:

• – першим етапом є збір матеріалів для аналізу ДНК;
• – другий етап проведення експертизи або експертного дослідження судовим експертом;
• – третій етап власне оформлення результатів експертизи та передача їх замовнику.

Ольга Семенюк наголосила, що усі ці ключові нюанси процедури проведення експертизи є важливими, оскільки у разі їх недотримання можуть бути піддані сумніву результати проведеної експертизи. До речі, з 01.08.2022 було прийнято новий стандарт ДСТУ 9135:2021 щодо судової біологічної екпертизи та молекулярно-генетичних досліджень.

Правові наслідки ухилення від проведення експертизи встановлені статтею 109 ЦПК України. Так, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В огляді судової практики лектор привернула увагу учасників на Постанову ВС від  11 січня 2023 року у справі № 504/4181/17, у якій Суд зазначив, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина – містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім’я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Крім того, у рішенні від 19 березня 2019 року Європейський суд з прав людини у справі «M. T. v. UKRAINE», № 950/17, § 23-24, вказав, що питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись із життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадках, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини, та не проігнорували при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Розповіла Ольга Семенюк також про особливості посмертного проведення експертизи з метою встановлення батьківства, оскільки тут виникають свої проблеми. У цьому випадку треба розуміти, якщо родичі померлого відмовляються/ухиляються від проведення експертизи ДНК, то застосовуються наслідки, передбачені ст. 109 ЦПК України.