Електронні договори: сучасний стан та перспективи

На вимогу часу підтвердило свою доцільність впровадження електронізації більшості процесів, сервісів та послуг як в державному так і в комерційному секторах суспільного життя. Слід відмітити, що на сьогодні вже успішно впроваджені системи електронного документообігу у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування, в судових та правоохоронних органах, банках,  нотаріаті, більшості підприємств, установ, організацій, тощо.

Паперове діловодство з його затратним бюджетом (закупівля паперу, обслуговування друкувальної техніки) відходить у минуле. А переваги використання електронних документів у всіх сферах людського життя є безперечними.

Саме розвиток суспільних відносин в електронній сфері поставив вимоги щодо розроблення, вдосконалення та оновлення нормативно-правової бази України, створення спеціальних юридичних норм та правил, що регулюють сферу інформаційних правовідносин.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», який було прийнято у 2003 році, регламентує відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до Закону, електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включно з обов’язковими реквізитами документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується процес створення електронного документа.

Слід зазначити, що відносини, пов’язані з використання електронних цифрових підписів, регулюються Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Правочини, здійснені за допомогою накладання на них електронного цифрового підпису та передані адресату в мережі передачі даних, мають великий ступень захисту від несанкціонованого доступу, спотворення чи знищення змісту правочину, адже такий підпис отримується за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних.

В Україні триває робота над проектом e-government. Це модель управління, в якій всю сукупність внутрішніх і зовнішніх зв’язків та процесів підтримують і забезпечують відповідні інформаційно-комп’ютерні технології. Пов’язуючи його з доступом до публічної інформації, можна сказати, що воно є ефективним засобом забезпечення інформування та доступу до інформації фізичними та юридичними особами, а отже сприяє прозорості та ефективності діяльності влади. Відзначимо, що в уряді наразі використовують систему електронного документообігу.

Також ймовірно, що вже найближчим часом в Україні запрацює електронний суд. Президентський проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» передбачає запровадження в Україні повноцінного електронного суду. Законопроект пропонує широкі можливості здійснення судочинства із застосуванням інформаційних технологій і здійснення всіх процесуальних дій через засоби електронного зв’язку. Учасникам справи забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не залишаючи свого житла чи робочого приміщення, а для свідків, експертів – у приміщенні іншого суду. Матеріали справ зберігатимуться в електронному вигляді, але учасники справи зможуть і надалі звертатися до суду в письмовій формі.

Дивлячись на реалії сьогодення, варто приділити увагу сфері e-commerce. Можна впевнено казати, що через інтернет-магазини споживач сьогодні може замовити будь-який товар як в Україні, так і за її межами.

Умови укладення договорів купівлі-продажу на всіх сайтах дещо відрізняються, як і сама їх форма.

Тому варто звернути увагу на такий термін як «електронний договір» у контексті правового регулювання електронного документообігу та зрозуміти які вимоги українське законодавство висуває до такого договору.

Нагадаємо, що поняття електронний договір закріплено статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити додаткову інформацію про порядок (технологію) укладення договору, можливість та порядок внесення змін до умов договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту) та інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Яким чином відбувається прийняття пропозиції другою стороною?

Це може бути надсилання у відповідь електронного повідомлення. Також можливий варіант заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі. При цьому обидва варіанти передбачають використання підпису, про який піде мова далі. І третій варіант прийняття пропозиції – вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Що ж треба розуміти під терміном «підпис» при укладенні електронного договору у сфері е-commerce?

Поняття «електронний підпис» не слід ототожнювати з «електронним цифровим підписом» (ЕЦП), оскільки перше поняття є значно ширшим, а друге, у свою чергу, є лише одним з різновидів електронного підпису.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» правочин може бути підписаний шляхом накладення:

– електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

– електронного підпису одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору);

– аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Недотримання вищезазначених вимог має наслідком віднесення договору до укладених в усній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищенаведене, слід відмітити, що зміни в інформаційному забезпеченні вже відбуваються та однією з них є перехід від паперового до електронного документообігу. Електронний документообіг, напевно, в майбутньому буде впроваджено на кожному підприємстві. А щодо електронного договору, то ця форма набуває розповсюдження з кожним роком, та можливо колись вона повністю замінить паперову. Щонайменше, законодавцем електронний договір визнається та береться до уваги як доказ нарівні з паперовим.