“Коли настане тиша, владі доведеться відповісти на десятки складних питань. І бажано готувати відповіді вже тепер”, – Вадим Зукін

У 2014-2016 рр Вадим Зукін створив з командою один з найкращих пологових будинків України – «Лелека». У 2019 р. він першим в Україні серед всіх медичних закладів здобув найпрестижнішу акредитацію безпеки для шпиталів – JCI (Joint Commission International). А в 2024 р., незважаючи на війну, БМЦ «Лелека», вже як багатопрофільний медичний центр, пройшов реакредитацію JCI, ставши єдиним медичним закладом в світі, який проходить акредитації з безпеки лікарень під час активних бойових дій на території країни.

З 2014 р.  також керував команією «МедЕксперт», яка займається комплексною автоматизацією лікарень по Україні. На рахунку більше 70 автоматизованих лікарень.

З 2025 р. Вадим вступив до лав Сил оборони.

Наступний день після перемоги або, відповіді на які питання нам потрібні зараз?

Ми всі чекаємо день Перемоги. Та коли настане тиша, владі доведеться відповісти на десятки складних питань. І бажано готувати відповіді вже тепер.

Питання 1. В якому обсязі продовжиться допомога від іноземних партнерів?

Приблизно половина нашого бюджету надходить від іноземних партнерів. Їхнє бажання скорочувати допомогу після Перемоги таке ж очевидне, як наше бажання, щоб допомога була більшою і тривалішою. Від того, в якому обсязі буде надходити допомога, дуже сильно залежить фінансова модель країни. Нещодавно зустрів у новинах поняття «репараційний кредит». З одного боку, суть принизлива: замість репарацій з грошей злочинців нам дадуть кредит. З іншого боку, якщо грошей не вистачає, то що робити владі?

Очевидно, що фінансова модель країни повинна бути розрахована для різних сценаріїв іноземної допомоги: від повного обнулення до нового «Плану Маршала».

Питання 2. Що ми будемо робити з українськими біженцями?

Ні для кого не є секретом, що Європа не лише з альтруїстичних міркувань приймала мільйони українських біженців, більшість з яких були жінками з дітьми. Їх не дивувало, що сотні тисяч «біженців» або віддалено працювали на свої українські компанії, або регулярно їздили «у відпустку» в країну, з якої змушені були поїхати через війну (наприклад, для сирійських біженців нечувано було би їхати у відпустку додому, бо вони від війни втікали як раз). В Європі є гостра потреба в молодих освічених громадянах. Також в деяких країнах набирають оберти рухи ультраправих, і українські біженці білої європеоїдної раси та християнської віри, то це для них є перевагою. Міністерства соціальної політики європейських країн дуже активно працюють над інтеграцією українців в робочу силу своїх країн. Явно будуть зроблені певні кроки, аргументовані офіційно альтруїзмом, а реально фінансовими міркуваннями, щоб якомога більшу кількість біженців лишити.

Ми ж, з іншого боку, розуміємо, що в фінансових інтересах держави – повертати людей, оскільки це і робоча сила, і рушій для економіки, і майбутнє (якщо це діти або жінки дітородного віку). Отже питання – а які будуть наші кроки для створення комфортних умов для повернення та реінтеграції?

Питання 3. Що влада робитиме з «ухилянтами»?

Одне з найгостріших питань, яке виникне після Перемоги – це стратегія щодо чоловіків, які з тих чи інших причин не доєднались до сил оборони. З одного боку, ми розуміємо, що чисто з фінансових інтересів держави байдуже, аби повертались, не виїжджали, працювали, розмножувались та податки платили. Але з іншого боку – держава існує, щоб задавати правила гри, і максимізувати відчуття справедливості в суспільстві. А справедливість говорить, що ті, хто пішов в сили оборони, втратили здоров’я та час, повинні мати преференції. І задачею держави як справедливого судді буде розробити надання преференцій таким чином, щоб менше «ухилянтів» відлякнути. Шкода, але фраза «а ти де був» ще довго буде лунати в суспільстві. Мудра влада має знайти стійке та тривале рішення.

Питання 4. Стратегія роботи з ветеранами та їхніми родинами

Родини полеглих мають відчувати, що їхня жертва не була марною. Поранені — отримати можливість відновлення і працевлаштування. Система статусів і допомоги має стати справедливою та зрозумілою. Можливо, варто запровадити кількарівневий статус УБД — залежно від тривалості та характеру служби.

Так ми уникнемо знецінення справжнього подвигу й збережемо довіру до держави.

Питання 5. Як не допустити повторення війни?

Стратегія «Ніколи знову» повинна стати однією з ключових стратегій не лише перші роки після перемоги, а назавжди для України. Адже ціна, сплачена за Перемогу є дуже великою. І треба це зафіксувати, щоб ніколи більше на нас ніхто не зміг напасти. Я свідомо не кажу «росіяни», оскільки нема впевненості, що з угорської риторику чи когось ще за 50 років не виросте черговий кривавий диктатор. А забезпечити стабільний мир – буде дуже важливим. Стратегія повинна включати постійне гідне фінансування армії, роботу з резервістами тощо. І я вважаю, що забезпечення стратегії «ніколи знову» є ще більш важким під час мирного часу, ніж під час війни. Оскільки фінансування армії під час мирного часу потроху буде розглядатись як щось зайве, а служба в армії вже не буде такою престижною, буде дуже складно підтримувати високий рівень бойової готовності в перспективі 20-30 років.

Питання 6. Коли влада почне планувати на 20-30 років вперед?

Дивна річ: всім очевидно, що планувати надовго краще, ніж ненадовго. Проте вже багато років в Україні відсутня реальна довготривала економічна стратегія.

Що є ознакою гарної стратегії? Це коли влада змінюється, а стратегія лишається. Приклад гарної стратегії в Україні – це стратегія реформування охорони здоров’я, в стилі «гроші йдуть за пацієнтом». Ознака гарної стратегії – це коли зміна влади не сильно впливає на стратегію. Прийнята в 2017 році реформа успішно пережила зміну влади в 2019 році – отже ідеологічно коректно було закладено суть.

Питання 7. Як вирішувати мовне питання?

Тут без коментарів. Але так, воно виникатиме. Чи може патріот говорити російською? Чи може воїн ЗСУ говорити російською? Як бути з суржиком, як мовою мільйонів? Чи має проходити українізація? Якщо хтось вже життя говорить російською, то як його українізувати і чи варто? Чи війна почалась через мову? І яку би стратегію не обрала влада, цю стратегію частина суспільства буде нещадно критикувати.

Питання 8. Як інтегрувати військових, які прийдуть до влади, в ефективне управління цивільними справами?

Прихід до влади військових є неминучим, адже в уяві багатьох виборців все просто: був успішним керівником у війську, буде успішно керувати певними державними функціями. Те, що багато військових підуть в політику, є неминучим. Тому я би ставив питання довгострокове інакше: як інтегрувати людей, які успішно керували в силах оборони, в ефективне керівництво цивільними функціями держави? Та як привести в політику більшу кількість ідейних людей з високим рівнем несприйняття корупції? І щоб ці патріоти не перетворилися в «тьотю Катю» з серіалу «Слуга народу», яку взяли міністром інфраструктури як сумлінного виконавця, та яка згодом по рівню корупцію переплюнула всіх. Взагалі, я вважаю, що «тьотя Катя» – це збірний образ всіх ідейних людей, які приходять в політику з чесними намірами, але під впливом системи стають корупціонерами. Тому, військові управлінці, які стануть політиками, будь ласка, не ставайте «тьотею Катею»!

На завершення, питань про життя України після Перемоги є багато. І варіантів відповідей теж. І нема правильного варіанту відповіді, є лише вектори, які варто обирати і дотримуватись. Єдине, що можу сказати з впевненістю на 100% – краще планувати до 2050 року чи довше, ніж на 3-5 років вперед.

Вадим ЗУКІН,

Військовослужбовець ЗСУ, співвласник та операційний директор БМЦ «Лелека», власник і директор компанії «МедЕксперт».