Коли захисник стає підозрюваним

Соронович Андрій

Член Комітету Захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ, член ГО «Захист прав адвокатів України», адвокат

За останні шість місяців адвокатське середовище України зіткнулося зі зростаючою складністю: випадки, які порушують базові гарантії адвокатської діяльності, перестають бути поодинокими.

Справи, що стосуються затримань, вручень підозр, обшуків, вилучення документів, прослуховування чи спостереження — усе це створює атмосферу нестабільності, коли правозахисна функція адвоката оточена ризиками.

Дана тенденція викликає серйозне занепокоєння, адже порушує баланс між національною безпекою й правами людини.

Сумніви щодо справедливості процедур, тиск суспільства і медіа — усе це ставить під питання не лише окремі справи, а й саму суть адвокатури в правовій державі.

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції, чинній станом 2025 рік) закріплює, що адвокат має право на недоторканність своєї діяльності, адвокатську таємницю, та що до адвоката не можуть бути застосовані дії, що перешкоджають виконанню ним своїх функцій, за винятком відповідно до закону та з дотриманням процедури.

У міжнародних стандартах — Європейська конвенція з прав людини (стаття 6 — право на справедливий суд, стаття 8 — право на приватність та захист кореспонденції) — існує чітка вимога, щоб правова професія могла функціонувати без страху втручання чи переслідування.

Під час війни, коли держава має посилені ризики колаборацій, шпигунства, саботажу, з’являються також “особливі норми” і режимні процедури — і тут критично важливо, щоб такі режимні заходи не ставали приводом для порушення фундаментальних прав.

Українська Асоціація Адвокатів України 16 червня 2025 року оприлюднила заяву, де описала випадки, у яких адвокати стикалися з обшуками без рішення слідчого судді, врученням підозр за надання правової допомоги, прослуховуванням чи спостереженням в офісах, вилученням носіїв інформації, що є адвокатською таємницею.

У відповідь Національна асоціація адвокатів України закликала надати конкретику щодо обставин таких справ, започаткувавши внутрішнє розслідування і моніторинг. Проте станом на зараз, окрім моніторингу, ніякої реакції з боку професійних спілок та асоціацій немає.

Моніторинг через адвокатські асоціації і правозахисні групи, збір даних, складання звітів – це весь перелік механізмів, які застосовують професійні асоціації, проте реалії сьогодення вимагають більш жорстких реакцій на проблеми, які виникають у адвокатів в Україні.

В свою чергу медіа часто беруть участь у формуванні суспільної думки ще до завершення судових процесів, що здатне впливати на сприйняття адвоката як фігуранта справи. І цим користуються правоохоронні органи, своїми гучними заголовками і ототожненням суспільної думки про те, що адвокат – злочинець. Жодне медіа не вказує на тому, що частина затриманих адвокатів – це не всі адвокати, а професія адвоката є фундаментальною в процесі державотворення.

Один з гучних випадків: адвокатка Ольга Панченко в Одесі затримана за підозрою у організації незаконного воєнізованого формування. Весь сюр цієї справи полягає в тому, що до моменту вручення підозри їй самій, пані Ольга займалася понад рік захистом інших учасників у даній справі.

Ідентифікація адвоката з клієнтом як «співучасником» справи до рішення суду, публікація звинувачень без підтверджень — усе це створює суспільний осуд, який може впливати на правосуддя.

Обшуки без судового рішення, вилучення захищених документів та інформації, прослуховування офісів — усе це шкодить адвокатській таємниці й праву на захист. Такі кроки можуть призводити до знищення довіри, яку клієнт вкладає у свого адвоката.

У державах ЄС і в Україні до недавнього часу було чітко відрегульовано, що адвокат має право на захист, а процедури щодо адвоката мають бути прозорими й законними. Втім, в умовах надзвичайного стану чи війни у багатьох країнах спостерігається посилене регулювання, яке інколи призводить до зловживань.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) має прецеденти, коли обшук офісу адвоката без судового рішення або на підставі недостатньо чітких правових норм визнається порушенням статей 6 чи 8 Конвенції.

Основні ризики, які вже проявляються:

• Деградація професійної та етичної ролі адвоката — адвокат може стати не захисником, а фігурантом, обвинуваченим або підозрюваним лише за професійну діяльність.
• Формальна, але не ефективна захисна функція — коли адвокат існує номінально, але не має вільних умов для роботи (страх переслідування, загроза штрафів чи арештів).
• Часові і фінансові витрати клієнтів — несправедливі обвинувачення чи затримання адвоката можуть відкинути процес захисту на місяці, навіть роки.
• Втрати репутації — для адвокатів і юридичної спільноти в цілому; також — для держави на міжнародному рівні.

Тенденція, що зростає, загрожує не окремим адвокатам — вона загрожує інституту адвокатури як гаранта права на справедливий суд.

Законодавство України передбачає гарантії, але на практиці недостатньо чітко забезпечується механізм контролю за дотриманням цих гарантій. Прагнення до безпеки — важливе й зрозуміле, але без строгого дотримання норм правової держави такі кроки ризикують перетворитися на інструмент тиску.

Першочергові кроки, які мають бути зроблені “на вчора”:

1. Удосконалення законодавства і нормативних актів:
2. Встановити чіткі законодавчі критерії та процедури, коли адвокату можуть висувати підозру чи обмежувати діяльність.
3. Закріпити участь представника адвокатури (самоврядування) у будь-яких слідчих чи судових діях, що стосуються адвоката.
4. Уточнити законодавчо, що обшуки, вилучення матеріалів, прослуховування — лише за ухвалою суду, з обґрунтованими підставами і з дотриманням адвокатської таємниці.

• Судова практика й прозорість:

• Забезпечити публічний доступ до ухвал, рішень, висновків у справах щодо адвокатів.
• Формалізувати процес, у якому адвокат має право знати усі етапи підготовки обвинувачення, доступ до доказів і можливість оскаржити процедури.

Для прикладу: в країнах Балтії після проведеного обшуку у адвоката, на засідання щодо арешту майна викликається сам адвокат, прокурор і представник адвокатського самоврядування, лише суддя може відкрити той чи інший документ, вилучений під час обшуку, який містить адвокатську таємницю, заслухавши всіх представників – і вирішити, чи підлягає вилученню даний документ.

• Моніторинг і захист адвокатської спільноти:

• Створити комісію чи орган при НААУ або іншій адвокатській структурі, яка збирає інформацію, аналізує справи, і реагує — юридично, публічно, через звернення до міжнародних органів.
• Підтримка адвокатів, які постраждали — юридична, психологічна, фінансова.

• Не менш важлива роль суспільства й медіа, які мають сформувати культуру відповідального медіа-висвітлення: дотримання презумпції невинуватості, уникнення сенсаційності, повне висвітлення обох сторін.

• Громадські організації та правозахисники мають забезпечувати просвітницьку роботу серед населення: адвокат не ворог, а важлива складова захисту прав.

• Міжнародне співробітництво і контроль з використанням практик ЄСПЛ, Ради Європи та інших міжнародних організацій як орієнтирів. Залучення міжнародних експертів для аудиту практик, організації тренінгів для правоохоронців з дотримання прав адвокатів.

Адвокатура — це не просто юридична професія. Це фундаментальний інструмент демократії і правової держави. Коли адвокат виконує свою функцію — і змушений оберігати себе так, ніби він вже підозрюваний — це симптом глибших проблем.

Якщо ми дозволимо ситуації, коли захисник стає підозрюваним тільки через свою професійну роль, — ми втратимо право на справедливість, право на захист, право на те, щоб закон став щитом, а не мечем.

Зростання кількості затримань адвокатів — тривожний сигнал для правової системи України.

Щоб ця загроза не стала нормою, адвокатура, держава та міжнародне середовище мають діяти разом: охороняти право на захист, дотримуватися процедур і стандартів, реагувати на кожен випадок з належною увагою і відповідальністю.

Тим, хто може — адвокатам, освітнім закладам, ЗМІ, політикам, міжнародним партнерам — варто зібратися й домовитися про стандарти, гарантії і механізми захисту. Бо лише так адвокатура зможе залишатися тією силою, яка забезпечує справедливість для кожного з нас.

Коли захисник стає підозрюваним через виконання свого обов’язку, під загрозою опиняється не лише професія, а й фундаментальне право кожного громадянина на справедливий суд.