Комітет НААУ з питань сімейного права підготував зауваження та пропозиції до проєкту змін до ст. 65 Сімейного Кодексу

Інститут отримання згоди подружжя на укладення договору, який виходить за межі дрібного побутового, розвантажив би судову систему від позовів щодо визнання таких угод недійсними.

Таку оцінку проекту Закону № 11370 від 24.06.2024 «Про внесення змін до статті 65 Сімейного кодексу України щодо уточнення порядку надання згоди другого з подружжя на розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності» надали у Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань сімейного права.

Про це повідомляє Національна асоціація адвокатів України.

Сьогодні при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Водночас, дружина (чоловік) має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Проектом пропонується закріпити, норму: якщо такий договір виходить за межі дрібного побутового, згода другого з подружжя має бути висловлена письмово.

У НААУ зауважили про необхідність більш чітко визначити форму вираження згоди, а саме, така згода має бути засвідчена нотаріально. Це дасть можливість безспірно визначити, що фактично згода була надана до моменту укладення договору, а не після. Крім того, це мінімізує кількість спорів щодо форми та змісту письмової згоди, розуміння її значення та тлумачення.

Щодо поняття «дрібного побутового правочину»,  варто зазначити таке.

Також у комітеті відзначили, що Сімейний кодекс не надає чіткого грошового еквіваленту, який би відповідав визначенню поняття «дрібний побутовий правочин». Воно оціночне і має визначатися в кожному конкретному випадку. Зміст абзацу третього ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу дозволяє стверджувати, що правочин є дрібним побутовим, лише якщо він одночасно відповідає трьом ознакам:

• 1) задовольняє побутові потреби особи;
• 2) відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього;
• 3) стосується предмета, який має невисоку вартість.

Побутовий характер правочину означає, що мета його укладення – задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та членів її сім’ї.

Відтак, роблять висновок у комітеті, прив’язка до терміна «дрібний побутовий правочин» потребує більш чіткого визначення, а саме: потрібно конкретизувати, вказавши грошовий еквівалент, коли згода іншого з подружжя на укладення договору є необхідною.

Серед недоліків законопроекту називається також те, що він не визначає насліди неотримання згоди подружжя на укладення договору, який виходить за межі дрібного побутового.

Ці та інші зауваження і пропозиції до проекту №11370 направлені профільному Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.