Кошти, які особа сплатила добровільно, знаючи, що не повинна, не підлягають поверненню як безпідставно набуті – ВС

Якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22).

Позивач вказував, що вони з відповідачем усно домовилися про створення та фінансування спільного бізнес-проєкту. На забезпечення виконання домовленостей позивач здійснив кілька грошових переказів на банківський картковий рахунок відповідача. Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо створення бізнесу та ухиляється від спілкування.

Позивач вважав, що перераховані відповідачеві кошти набуті останнім безпідставно та підлягають поверненню.

Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, задовольнив позов, стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти.

КЦС ВС скасував попередні рішення, відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.

ВС зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про те, що грошові кошти, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення статей 1212, 1215 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.

В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суди не звернули уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У справі, яка переглядається, позивач добровільно перераховував на картковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами (всього було 37 платежів), зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Оскільки позивач не був зобов’язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов’язань, проте здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Отже, немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.