Кримінальна відповідальність за службову недбалість за КК України: юридичні нюанси

Про кримінальну відповідальність за службову недбалість за КК України розповів завідувач науково-дослідної лабораторії вивчення проблем протидії торгівлі людьми Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для кримінальної поліції Олександр Марін під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками кримінальну відповідальність за службову недбалість за КК України, а саме:

1. Поняття та ознаки основного складу кримінального правопорушення “Службова недбалість” у доктрині та судовій практиці.

• 1.1 Особливості конструкції об’єктивної сторони складу.
• 1.2 Суб’єкт службової недбалості.
• 1.3 Суб’єктивна сторона службової недбалості.

2. Службова недбалість у системі кримінальних правопорушень, які полягають у невиконанні обов’язків.

• 2.1 Види кримінальних правопорушень, які полягають у невиконанні обов’язків.
• 2.2 Види співвідношення норм про невиконання обов’язків та правила кваліфікації кримінальних правопорушень вироблення у доктрині та судовій практиці.

У рамках характеристики службової недбалості за КК України акцентовано на наступному:

1. Поняття та ознаки основного складу кримінального правопорушення “Службова недбалість” у доктрині та судовій практиці.

1.1 Особливості конструкції об’єктивної сторони складу

Службова недбалість за конструкцією об’єктивної сторони – кримінальне правопорушення з матеріальним складом, а отже, обов’язковими ознаками об’єктивної сторони цього складу є суспільно небезпечне діяння, суспільно-небезпечні наслідки та причиновий зв’язок між ними.

Зв’язок діяння та спеціального статусу особи:

Для кваліфікації діяння за ст. 367 КК України слід встановити, що воно вчинене службовою особою під час виконання функцій саме службової особи: виділених у цій роботі функцій представника влади, представника місцевого самоврядування, організаційно розпорядчих або адміністративно господарських функцій.

Діяння, яке полягало у невиконанні чи неналежному виконанні технічних або професійних функцій, навіть якщо воно призвело до істотної шкоди, не може розцінюватися як службова недбалість (наприклад, застосування лікарем неправильного лікування, невдала операція тощо). Іншими словами, якщо головний бухгалтер підприємства не виключив обігрівач, внаслідок чого сталася пожежа і заподіяна відповідна істотна шкода, притягати його до кримінальної відповідальності за службову недбалість підстав не буде.

Для наявності складу службової недбалості слід встановити, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов’язки:

1. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов’язків здійснюється за допомогою відповідних об’єктивних та суб’єктивних факторів.
2. До об’єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів).
3. До суб’єктивних – особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо).
4. Проблема невігластва. Невігластво – брак знань та інформації, неготовність до виконання завдань, за які особа береться.

Судова практика щодо можливості виконати дії, які входять у склад повноважень спеціального суб’єкта:

Службова недбалість (ст. 367 КК) може мати місце лише за умови, що службова особа мала об’єктивну можливість виконати дії, які входять до кола її службових повноважень, з урахуванням положень регулятивного законодавства України, чинного на момент вчинення протиправних дій, та зобов’язана була їх вчинити. За обставинами справи на момент вчинення відповідних дій діяв Закон України «Про виконавче провадження» у редакції станом на лютий 2010 року, який не покладав на неї обов`язку накласти арешт на майно ТОВ Агрофірма «Нива». Державний виконавець за заявою стягувача вправі накласти арешт на майно боржника. Детальніше з текстом постанови ККС від 06.05.2020 у справі № 133/2138/15 (провадження № 51-4354км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180529.

Суспільно небезпечні наслідки:

Варто зупинитись на правовій оцінці упущеної вигоди, як можливого прояву істотної шкоди суспільно-небезпечного наслідку, передбаченого, зокрема і у ст. 367 КК України.

Традиційний підхід, який відображено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.№15: При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, потрібно також ураховувати кількість потерпілих громадян, розмір моральної шкоди чи упущеної вигоди тощо.

В справах ВС України у постанові від 27 жовтня 2016 р. у справі № 5-99кс16: «має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено (в т.ч. цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди ) та не викликати сумніву».

Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12.10.2021 року у справі №715/2391/17:

Суд констатував, що інкриміновані засудженим склади кримінальних правопорушень є матеріальними, тобто розмір спричиненої майнової шкоди підлягає обов`язковому встановленню, який повинен визначатися у кожному конкретному випадку. Порушення права на об`єкт інтелектуальної власності тягне за собою спричинення шкоди його власнику, адже виключно власник певного об`єкту інтелектуальної власності вправі його використовувати та розпоряджатися ним. Одночасне правомірне (власником) та неправомірне (іншими особами без дозволу чи відома власника) використання об`єкта інтелектуальної власності порушує виключність та цілісність прав власника. Таке “паралельне” використання призводить до того, що власник втрачає свій дохід, який би він міг отримати за звичайних умов, якби його право не було порушено іншими особами… Отже, при визначенні майнової шкоди в інкримінованих засудженим діяннях слід враховувати доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Значення суспільно небезпечних наслідків у судовій практиці (окремі приклади):

• Підстави для притягнення до відповідальності службової особи, яка здійснює державну реєстрацію, за ч. 2 ст. 367 КК відсутні, якщо перевірка правильності заповнення документів, поданих на реєстрацію, покладається на заявника і при цьому власнику майна діями службової особи, котра здійснила державну реєстрацію, жодних матеріальних збитків не заподіяно. Детальніше з текстом постанови ККС від 23.01.2020 у справі № 466/7075/14 (провадження № 51-4399км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87243236.

• Незабезпечення працівниками патрульної поліції належного реагування на виявлений ними конфлікт і невжиття вичерпних заходів, спрямованих на його припинення, що спричинило смерть учасника цієї події, свідчить про їхню службову недбалість. Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 19.11.2024 у справі № 751/626/22 (провадження № 51-4322км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/12 3434125.

Особливості причинового зв’язку:

Специфіка причинового зв’язку у кримінальних правопорушеннях, діяння в об’єктивній стороні складу яких становить бездіяльність. Бездіяльність же сама по собі нічого спричинити не може.

Суть пасивної кримінально протиправної поведінки полягає у тому, що спеціальний суб’єкт, у нашому випадку службова особа, – не припиняє розвиток причинового зв’язку, який розпочинає інша дія чи подія, що власне й призводить до настання суспільно небезпечних наслідків

Причиновий зв’язок у складі службової недбалості у судовій практиці:

Склад злочину, передбачений ст. 367 «Службова недбалість» КК, має місце у випадку встановлення причинного зв’язку між невиконанням або неналежним виконанням службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них та наслідками у вигляді істотної шкоди. Відповідний склад злочину відсутній, якщо документи із завищеною вартістю теплової енергії, що були підставою для виникнення договірних відносин, перевірялися та затверджувалися уповноваженими органами держави. Детальніше з текстом постанови ККС від 23.06.2020 у справі № 159/3738/16-к (провадження № 51-9229км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90111755.

Таким чином, для правильної кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 367 КК України під час дослідження об’єктивної сторони необхідно встановити:

1) Нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи та коло її службових обов’язків;

2) Які конкретні обов’язки особа повинна була виконати та чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов’язки; • 3) які були допущені особою порушення службових обов’язків, що конкретно не було виконано;

4) Які наслідки спричинили ці порушення і чи знаходяться вони в причиновому зв’язку з поведінкою службової особи

1.2 Суб’єкт службової недбалості

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Окремі проблеми визначення суб’єкта службової недбалості у судовій практиці:

• Особа, яка діяла на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера з технічного нагляду, мала право здійснювати технічний нагляд за будівництвом будівель та споруд і за договором була наділена органом місцевого самоврядування спеціальними повноваженнями на здійснення технічного нагляду, що полягали у виконанні організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, є службовою особою, тобто суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК, у розумінні ч. 3 ст. 18 КК. Особа, яка, не обіймаючи посаду в органах влади або місцевого самоврядування, здійснює організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки за спеціальним повноваженням, може бути визнана службовою. Детальніше з текстом постанови ВС від 08.09.2021 у справі № 185/2418/18 (провадження № 51-1677км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99556557.

• Фізична особа-підприємець, яка керувала колективом найманих працівників, ставила перед ними виробничі завдання, визначала розмір заробітної плати, вважається такою, що виконує організаційно-розпорядчі і адміністративно господарські функції, відтак є службовою особою та суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК. Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 16.01.2024 у справі № 443/711/19 (провадження № 51-4896км23).

1.3 Суб’єктивна сторона службової недбалості.

Суб’єктивна сторона службової недбалості виражена словами «через несумлінне ставлення до них…». При службовій недбалості за наявності об’єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов’язків, у зв’язку із чим виконує їх неналежно (поверхнево, неуважно, несумлінно) або взагалі не виконує.

Таким чином, службова недбалість – це єдиний злочину у сфері службової діяльності, який вчиняється тільки через необережність.

Загальновизнаним у кримінально-правовій доктрині є розуміння того, що з суб’єктивної сторони аналізований склад кримінального правопорушення характеризується кримінальною протиправною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання службових обов’язків правам і законним інтересам може бути завдано істотної шкоди, але легковажно розраховує на її відвернення) або кримінальною протиправною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотної шкоду, хоча повинна і могла це передбачити).

Відображення ознак суб’єктивної сторони службової недбалості у судовій практиці:

З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК, характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов’язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Формулювання конкретної форми вини в обвинувальному акті у вказаному випадку повинно відповідати вимогам ст. 25 КК. Детальніше з текстом постанови ВС від 17.08.2021 у справі № 484/1376/18 (провадження № 51-3490км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123656.

2. Службова недбалість у системі кримінальних правопорушень, які полягають у невиконанні обов’язків.

2.1 Види кримінальних правопорушень, які полягають у невиконанні обов’язків

Розрізняючи спеціальні та специфічні види службової недбалості у кримінальному праві України, «лінію розмежування» варто проводити через площини, в яких лежать суспільно небезпечні наслідки таких кримінальних правопорушень. Якщо необережне посягання спеціального суб’єкта спричиняє суспільно небезпечні наслідки майнового характеру – норма спеціальна, якщо іншого (наприклад, для життя чи здоров’я – специфічна), або взагалі є деліктом створення небезпеки – специфічна.

Зміна змісту наслідків у загальному складі «Службової недбалості» з абстрактних на цілком конкретні «перетворило» спеціальні норми на специфічні.

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, КО 1 передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є КО 2 Службова недбалість необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення. (постанова ККС ВС у справі № 536/621/16-к (провадження № 51-3166км20).

Велика Палата дійшла висновку, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другою статті 365КК, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну з ознак, визначених у частині другій статті 365КК, супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту третього примітки статті 364КК не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій особи за частиною другою статті 365КК. (постанова ВП ВС у справі №301/2178/13-к (провадження №13-57кс18)).

2.2 Види співвідношення норм про невиконання обов’язків та правила кваліфікації кримінальних правопорушень вироблення у доктрині та судовій практиці

У результаті аналізу кримінального законодавства виокремлено такі групи «різновидів» службової недбалості:

1. «Військове відгалуження» службової недбалості зі своєї загальною нормою, передбаченою у ст. 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби»:

Перша група –«військове відгалуження» службової недбалості зі своєї загальною нормою, передбаченою у ст. 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби» і «асоціацією» частково спеціальних та специфічних норм.

Справа генерала Назарова: 21 травня 2021 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи щодо Назарова Віктора Миколайовича за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, скасував постановлені судові рішення і закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діянні Назарова В. М. складу кримінального правопорушення. Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, їхній висновок про те, що Назаров В. М. мав можливість запобігти терористичному акту, в результаті якого був збитий літак ІЛ-76-МД та загинуло 49 військовослужбовців Збройних Сил України, є неправильним. З повним текстом постанови ККС ВС у справі № 185/12161/15-к (провадження № 51 6169км20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

КК України у статті 43-1 передбачає виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

ЗУ Про оборону: «Бойовий імунітет – звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України».

ЗУ Про правовий режим воєнного стану: В умовах воєнного стану особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не несе відповідальність, у тому числі кримінальну, за рішення, дії чи бездіяльність, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі дії (бездіяльність) були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту.

2. Делікти створення небезпеки:

Друга група кримінальних правопорушень, посягання, які становлять собою так звані делікти створення небезпеки, – специфічні конструкції із використанням ознак загрози настання реальних наслідків.

• Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр;
• Стаття 242. Порушення правил охорони вод;
• Стаття 243. Забруднення моря;
• Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України;
• Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля;
• Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами;
• Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою;
• Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах;
• Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки;
• Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд;
• Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту;
• Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору.

3. Формальні склади правопорушень, які полягають у порушенні певних правил:

• Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
• Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

4. Норми, які містять в цілому матеріальні склади кримінальних правопорушень, наслідки яких перебувають у площині заподіяння, насамперед, немайнової шкоди:

• Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей;
• Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником;
• Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки;
• Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення;
• Стаття 251. Порушення ветеринарних правил;
• Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів;
• Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці;
• Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації;
• Стаття 288. Порушення нормативно-правових актів, норм і правил, що стосуються убезпечення дорожнього руху;
• Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням;
• Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами;
• Стаття 329. Втрата документів, що містять державну таємницю;
• Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист.

5. Норми, які містять в цілому матеріальні склади кримінальних правопорушень, наслідки яких перебувають у площині заподіяння майнової шкоди:

• Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна;
• Стаття 254. Безгосподарське використання земель
• Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки;
• Стаття 363. Порушення правил експлуатації електронно обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється.

Проблеми кримінально-правової кваліфікації службової недбалості у судовій практиці:

1. Оскільки лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів як складник заготівлі деревини здійснюються в порядку спеціального використання лісових ресурсів, а тому потребують як отримання спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування, то дії директора національного природного парку, що полягали у видачі лісорубних квитків на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на території парку, на підставі яких було проведено незаконні рубки формування та оздоровлення лісів, що розташовані в межах території вказаного природного парку, утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 14.02.2024 у справі № 170/293/21 (провадження № 51-3576км23).
2. Встановлення обставин, за яких визначено, що внаслідок неналежного виконання інженером своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, тяжких наслідків державним інтересам в особі АТ «Укрпошта» не було спричинено, виключає склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 367 КК. Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 06.06.2024 у справі № 308/5823/18 (провадження № 51-69км24).
3. Для висновку про наявність у діях особи об’єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити, які конкретні обов’язки і в якому порядку вона повинна була виконати в тій обстановці, що існувала на час вчинення злочину, та чи мала вона реальну можливість для їх виконання. Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 31.07.2024 у справі № 742/3620/21 (провадження № 51-1719км24).
4. Характер порушень, допущених під час бухгалтерського обліку, який нерозривно пов’язаний із роботою кадрової служби, з урахуванням положень посадової інструкції головного бухгалтера, які не містять прямих обов’язків нараховувати працівникам підприємства заробітної плати, а також відсутність реальної матеріальної шкоди, завданої підприємству, свідчать про відсутність об’єктивної сторони службової недбалості (ст. 367 КК). Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 27.08.2024 у справі № 732/1060/20 (провадження № 51-3697км23).