“Кримінальна”економіка: як не зашкодити бізнесу

Україна, яка прагне інтегруватися в європейський економічний простір, досі живе в пастці кримінального правозастосування, що нагадує пострадянське минуле. Бізнес і далі стикається не з судовою системою як арбітром, а з нею ж — як інструментом тиску. Цей внутрішній фронт, менш видимий, ніж лінія зіткнення, але не менш руйнівний, поступово підточує економіку країни зсередини.

В Україні щороку відкривають сотні тисяч кримінальних проваджень. Із 2022 року їх кількість перевищила 700 тисяч, з яких понад 43 тисячі — прямо стосувалися підприємницької діяльності. Більшість цих справ зрештою закриваються без обвинувального акту. Але не без наслідків. Фігурування у реєстрі досудових розслідувань навіть без доведеної провини завдає підприємствам репутаційної шкоди, блокує рахунки, створює атмосферу ризику навколо партнерств. Бізнес стає токсичним ще до вироку.

Відсутність строків досудового розслідування лише підсилює цю невизначеність. Провадження можуть тривати роками, а реєстр не забуває. Така невизначеність паралізує інвестиційні рішення, унеможливлює прогнозованість фінансових потоків, і вбиває головне — довіру. Парадоксально, але навіть закриті справи залишаються тавром у відкритих базах.

Ще одним симптомом деградації системи є випадки переслідування адвокатів. Там, де руйнується захист, зникає сама ідея правової держави. Якщо захисник боїться гірше, ніж підзахисний — суспільний договір розірвано.

Проблема не лише в кількості справ, а й у їхній якості. Слідчі часто відкривають провадження за формальними заявами, не маючи базової доказової бази. Бізнес втягують у коло слідчих дій не через правопорушення, а через чийсь інтерес, тіньову конкуренцію або бюрократичну інерцію.

Окрема проблема — арешти майна. Вони накладаються задовго до встановлення вини, часто — без належної експертизи чи судової оцінки обґрунтованості. Це підриває основу ринкової економіки — непорушність права власності. Саме з цих причин у 2025 році прямі іноземні інвестиції в Україну скоротилися більш ніж на 55% порівняно з попереднім роком.

Згортання інвестицій — лише верхівка айсберга. Значно серйознішими є масштабні позови іноземних компаній до міжнародних арбітражів проти України. Кожне таке провадження — це репутаційний удар і фінансова загроза, що може обернутися багатомільярдними компенсаціями з бюджету.

Правоохоронна система сьогодні не лише не створює безпеки для бізнесу, вона формує атмосферу правового хаосу. І саме тому реформування кримінального правозастосування має стати елементом економічної стратегії, а не лише галузевою ініціативою Мін’юсту.

Щоб змінити ситуацію, не потрібна революція. Потрібна правова рамка, яка виключає можливість свавілля. Бізнес має чітко знати: є межі повноважень слідчого, є часові обмеження досудового розслідування, є критерії для відбору заяв, які не мають ознак злочину. Є механізм, який гарантує: якщо справа закрита, то й запис у реєстрі має бути знятий автоматично.

Інвестор має бачити не лише судову систему, але й державного адвоката — омбудсмена, який здатен публічно поставити під сумнів обґрунтованість слідчих дій і зупинити процес, що шкодить країні в цілому.

Коли у фокусі державної уваги опиняється не лише воєнна, а й економічна безпека, тоді Україна має шанс стати не лише сильною, а й заможною. Якщо ж ні — ми ризикуємо виграти війну, але програти відбудову.

Богдан ДАНИЛИШИН,

Професор, завідувач кафедри Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана