ЛІДЕРСТВО ПІД ЧАС КРИЗИ

Оксана Болюк – юристка та бізнес-консультантка, студентка Executive MBA Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS). Понад двадцять років вона працює на перетині права, стратегії та управління, консультує українські та міжнародні компанії з питань корпоративного управління, правового комплаєнсу, реструктуризації бізнесу та M&A. У своїй практиці вона поєднує системне бачення юриста з аналітикою стратегічного консультанта. Ми поговорили з пані Оксаною про те, як змінюється роль керівника під час кризи, чому лідерство сьогодні важливіше за менеджмент і як юристи можуть стати архітекторами стабільності.

— Пані Оксано, чи потрібні були б лідери, якби не було кризових ситуацій?

— Якщо все стабільно, передбачувано і керується готовими алгоритмами – тоді достатньо менеджерів. Але коли трапляється невизначеність, коли зникає “ліхтар” і потрібно знайти шлях у темряві – саме тоді проявляються лідери. Кризові обставини – це їхнє природне середовище. Як кажуть у спорті, будь-хто може тренувати команду, коли вона перемагає. Але коли гра йде не за планом – ось тоді й видно справжнього тренера.

Класичне розуміння управління – це контроль, процедури, ефективність. Проте сучасні виклики руйнують цю логіку. Сьогодні керівник – це не адміністратор процесів, а архітектор сенсів, який тримає систему у балансі. Менеджмент управляє процесом, а лідер керує енергією команди, та її здатністю ухвалювати рішення в умовах невизначеності. І в епоху швидких змін саме енергія, а не інструкції, визначає результат.

Для юристів цей перехід особливо показовий. Ми більше не просто тлумачимо норми чи складаємо договори – ми вибудовуємо правову архітектуру, яка забезпечує стійкість організацій. Юридична функція не допоміжний “сервіс”, а елемент стратегічного управління ризиками, відповідальності та довіри. Саме через структури права ми створюємо систему прийняття рішень, здатну витримати кризу.

Сьогодні лідер у праві – це не лише фахівець, який досконало знає закон, а насамперед людина, що бачить ширшу систему, у якій цей закон працює: економіку, культуру, людські відносини. Це нова норма професії: поєднувати стратегічне мислення, етичні принципи та здатність вести інших через зміни.

— Які виклики для лідерів ви вважаєте найбільш типовими сьогодні?

— Ми живемо у час, коли зміни відбуваються не протягом десятиліть, а тижнів. Це – шалена швидкість інформації, відсутність сталих точок опори, переосмислення цінностей і розрив поколінь. До цього додається постпандемічна втома, низька адаптивність команд і зростання рівня тривожності. Керівник має вміти працювати з усім цим одночасно – з людьми, з культурою, з темпом

— Якою має бути перша реакція лідера, коли настає криза?

— Передусім – не панікувати. Лідер не може бути маятником, який коливається від кожного подразника. У кризовій ситуації він –  стабілізуючий фактор. Якщо топменеджмент піддається емоціям, організація одразу скочується в реактивну культуру “пожежогасіння”. Моє правило: спершу стабілізуй команду, потім дій. У цей момент надважливо дати людям чіткий, проактивний план – навіть короткостроковий, але зрозумілий.

— Яку роль у цьому відіграють цінності організації?

— Величезну. Якщо компанія не має міцної ціннісної основи, побудованої “в добрі часи”, вона не підніметься під час кризи. Принципи та цінності –  це орієнтири. Вони формують довіру, згуртованість і стійкість. Я завжди кажу: ефективність у кризу – це не лише швидкість реакції, а насамперед глибина довіри. Без неї жодна стратегія не працює.

— Ви часто наголошуєте, що сучасне управління — це «робота всередині команди». Що це означає?

— Якщо раніше ми переважно керували зовнішніми обставинами – ринком, клієнтами, фінансами, – то зараз головне поле управління всередині команди. Лідер має інвестувати у зміну мислення, проявляти емпатію, працювати у зворотному зв’язку, створювати безпечні умови для людей. Ми повинні пам’ятати, що люди не машини. Їм потрібен час, щоб відновитися, і вони потребують міжособистісних інвестицій. Сьогодні ефективний менеджмент – це не контроль, а людяність, що створює довіру. Як у праві без довіри не працює жоден контракт, так і в управлінні без довіри не працює жодна стратегія.

— Якою є формула ефективного лідера у кризу?

— Поєднання професійного прагматизму і людських принципів. Лідер може бути різним, емоційним чи виваженим, швидким чи обережним, але він має діяти послідовно і бути вірним цінностям. Врешті успіх оцінюється не тим, як швидко він реагував, а тим, чи зберіг він баланс між короткостроковими рішеннями і місією організації. Лідерство –  це не “режим”, який вмикається під час шторму. Це спосіб мислення, який не вимикається ніколи.

— І наостанок: що ви порадите керівникам, які зараз проходять через складний період?

— Прийняти той факт, що нас довго штормитиме не дуже комфортно. Кризові ситуації сьогодні непередбачувані та постійні, розгортаються одразу у кількох сферах життя, та лише пришвидшуються. Ми уже живемо, як у тому вислові «у часи змін», і хоча не всім буде під силу впоратися з викликами, жити у цей час не так вже і погано. Це ж яка нагода спостерігати народження легенд…