Лобізм. Перші кроки?

Лобіювання – це практика просування інтересів бізнесу, неурядових організацій або інших спільнот з метою прийняття законодавцями або іншими державними органами і місцевим самоврядуванням певного нормативно-правового акту чи рішення.

Лобісти можуть відстоювати інтереси держави на міжнародній арені або приватні інтереси всередині держави.

Цей термін пішов від англійського слова «lobby», що означає «коридори», «колуари», які ставали місцем зустрічей зацікавлених осіб із представниками влади, якими в різний час, були монахи, депутати Британського парламенту та інші можновладці.

Люди часто пов’язують поняття лобіювання з корупцією, але лобіювання, в класичному розумінні, це не про підкуп чиновників. У розвинених країнах діяльність лобістів регулюється нормами законодавства. У міжнародній практиці лобіювання інтересів різних груп є досить поширеним явищем. Основні міжнародні стандарти у цій сфері та всі пов’язані з нею аспекти відображені у ряді рекомендацій і резолюцій Ради Європи та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У багатьох країнах ЄС, а також зокрема в США, Канаді та Великобританії існує своє законодавче регулювання лобістської діяльності.

Необхідність нормативного регулювання лобіювання в нашій країні стала актуальною дуже давно. Періодично в Верховній Раді з’являлися різноманітні законопроекти з цього питання, але процес їх підготовки зупинявся на тій чи іншій стадії. Проте логічне завершення цього процесу відбулось 23 лютого 2024 року з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про лобіювання» № 3606-IX (далі – Закон). Слід зазначити, що врегулювання процесів лобіювання було однією з вимог Європейської комісії для вступу України до Європейського Союзу, від його імплементації безпосередньо залежить наш шлях до ЄС та НАТО.

Даний закон набрав чинності 14.03.2024 року, однак його введення в дію відбудеться тільки через два місяці після початку функціонування Реєстру прозорості, але не пізніше ніж 1 січня 2025 року.
Відповідно до Закону, реєстр прозорості – це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про суб’єктів лобіювання та їх звітність. Повноваження щодо забезпечення ведення Реєстру прозорості покладено на НАЗК. Водночас обов’язковими першочерговими кроками для впровадження Закону є затвердження Кабінетом Міністрів України Положення про Реєстр прозорості та Правил етичної поведінки суб’єктів лобіювання.

Розглянемо основні аспекти Закону.

Закон легалізує ринок лобіювання в Україні. Він надає можливість підприємствам та бізнес-асоціаціям укладати контракти з лобістами для просування своїх інтересів. Винятком є те, що послуги лобістів недоступні для підприємств, клієнтами, бенефіціарами або власниками яких є резиденти держав, що здійснюють збройну агресію проти України або не виконують рекомендації FATF.

Законом передбачений наступний невичерпний перелік методів лобіювання:

• комунікація з суб’єктом правотворчої діяльності та/або з суб’єктом правотворчої ініціативи, щодо питань пов’язаних з предметом лобіювання;
• підготовка та розповсюдження рекламних, інформаційних та аналітичних матеріалів, результатів різноманітних досліджень щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання;
• участь у заходах щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, з метою впливу (спроби впливу) на суб’єктів правотворчої діяльності та/або суб’єктів правотворчої ініціативи;
  запрошення суб’єктів правотворчої діяльності та/або суб’єктів правотворчої ініціативи для участі у зустрічах, конференціях, заходах тощо;
• організація проведення публічних заходів, інформаційних кампаній, інших заходів, не заборонених законом, що пов’язані з предметом лобіювання;
• інші методи, не заборонені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону, суб’єктами лобіювання в Україні можуть бути:

• фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність;
• юридичні особи приватного права, зареєстровані за законодавством України;
• іноземні юридичні особа, які мають на території України своє представництво.

Особа набуває статусу суб’єкта лобіювання з дня внесення до Реєстру прозорості запису про її реєстрацію суб’єктом лобіювання.

Лобіювання від імені юридичної особи – суб’єкта лобіювання здійснюють фізичні особи, які перебувають з нею у трудових чи цивільно-правових відносинах та мають повну цивільну дієздатність.

Не можуть бути суб’єктами лобіювання зокрема – політичні партії, релігійні організації, медіа, кандидати на вибори, державні службовці, особи із судимістю, особи, які є резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України або не виконують рекомендації FATF, підсанкційні особи.

Закон надає суб’єктам лобіювання наступні права:

• представляти свої комерційні інтереси та/або комерційні інтереси бенефіціара;
• використовувати методи лобіювання, передбачені Законом; отримувати необхідну для своєї діяльності інформацію та надавати клієнтам інформацію, пов’язану з предметом лобіювання;
• входити до адміністративних будівель органів влади, брати участь у засіданнях таких органів під час розгляду питань, що пов’язані з предметом лобіювання; подавати власні аналітичні матеріали до проектів нормативно-правових актів; брати участь у підготовці та написанні проектів нормативно-правових актів;
• вільно поширювати інформацію про лобіювання та питання, пов’язані із сферою та/або предметом лобіювання;
• користуватися іншими правами, передбаченими Законом.

В свою чергу, суб’єкти лобіювання зобов’язані:

• дотримуватися чинного законодавства та Правил етичної поведінки;
• не допускати конфлікту інтересів та врегульовувати їх;
• не перешкоджати діяльності об’єктів лобіювання, інформувати їх про лобіювання та надавати їм достовірну інформацію;
• подавати інформацію до Реєстру прозорості;
• здійснювати з клієнтом розрахунки, пов’язані з лобіюванням, у безготівковій формі, не допускати фінансування лобіювання з заборонених Законом джерел;
• виконувати інші обов’язки, передбачені Законом.

Крім того, Закон визначає: термінологію у сфері лобіювання; правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання; створення реєстру прозорості та порядок реєстрації в ньому, а також винятки з нього; відкритий і безкоштовний доступ до реєстру прозорості; звітність суб’єкта лобіювання, що вноситься до реєстру прозорості; механізми контролю за діяльністю суб’єктів лобіювання шляхом моніторингу дотримання законодавства з питань лобіювання.

Оскільки, на даний час Закон ще не введений в дію та не прийняті усі підзаконні нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації, важко виявити всі труднощі пов’язані з його практичним застосуванням. Однак, вже зараз можна виявити наступні проблемні аспекти:
Обмеження предмету лобіювання.

Так, відповідно до Закону, предмет лобіювання – це нормативно-правовий акт, щодо планування розроблення, розроблення та/або прийняття (видання) якого, внесення змін до якого, втрати чинності (скасування) яким (або утримання від таких дій) суб’єкт лобіювання здійснює вплив (спробу впливу) на об’єкт лобіювання.

Отже, лобіювання можливе виключно щодо змін законодавства, включаючи закони і підзаконні нормативно-правові акти. У свою чергу, європейські рекомендації передбачають, що регулювання лобіювання повинно охоплювати лобіювання для прийняття певних адміністративних рішень, необхідних для бізнесу, особливо в його діяльності, пов’язаній з державними контрактами та програмами.

Відокремлення діяльності лобістів від діяльності громадських організацій. Згідно положень Закону, під його регулювання може потрапити діяльність громадських організацій, головною ознакою яких є неприбутковий характер. Це обумовлено тим, що з наведеного в Законі поняття «лобіювання», не вбачається обов’язковість оплати даної діяльності.

Так, згідно Закону «лобіювання» – це діяльність, що здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.

Отже, відповідно до даної дефініції лобісту не обов’язково виплачується винагорода, можуть бути оплачені лише витрати, необхідні для здійснення його діяльності. Крім того, у Законі передбачено, що діяльність державних та інших некомерційних організацій не вважається лобістською, якщо така діяльність непов’язана з комерційними інтересами.

Кожного разу, коли громадські організації викриватимуть прогалини в законодавстві, пов’язані з корупційними ризиками та будуть намагатися їх усунути шляхом організації обговорення певних законодавчих ініціатив або намагатимуться донести факти загроз для суспільства через законопроекти, вони ризикують потрапити під державний нагляд і бути звинуваченими в лобізмі як ті, хто робить це в комерційних інтересах.

А отже, громадські організації, діяльність яких націлена на втілення певних змін у чинне законодавство України, та які здійснюють цю діяльність на безоплатній основі, можуть опинитись у полі правового регулювання процесів лобіювання. Це призведе до того, що громадські організації повинні будуть реєструватися в реєстрі прозорості та вчиняти інші дії передбаченні Законом, в томі числі здійснювати звітування. В протилежному випадку, вони можуть бути притягнуті до відповідальності.

Відокремлення діяльності лобістів від діяльності бізнес-асоціацій. В Україні розвинений інститут бізнес-асоціацій, метою створення яких є захист інтересів своїх членів. З набуттям чинності закону вони підпадають під ознаки суб’єктів лобізму, що в свою чергу покладає на них обов’язок реєструватися в реєстрі прозорості та звітувати про свою діяльність. Отже це ускладнить діяльності бізнес-асоціацій та можливість захисту інтересів їх членів, що в свою чергу створить додаткові складнощі для діяльності бізнесу в Україні.

Для справедливості, слід зазначити також, що Закон передбачає й позитивні зміни, такі як:
– встановлення принципів діяльності лобістів (законність, прозорість, відповідальність, етичність та ін.);
– визначення переліку осіб, які можуть набути статус лобіста;
– контроль за діяльністю лобістів;
– додаткові податкові надходження до державного бюджету;
– створення нових робочих місць;
– участь професійних лобістів у створенні законопроектів, що може покращити їх якість;
– можливість бізнесу залучати професійних лобістів для просування своїх інтересів.

В будь-якому випадку, прийняття цього Закону є великим кроком України на шляху до Європейського Союзу, а всі недоліки Закону можуть бути усунені шляхом внесення в нього відповідних змін, при цьому фахівці Rasons Legal залюбки долучяться до цього процесу.

Автор: Старший юрист Rasons legal Тетяна Хоружа