Малозначність діяння за кримінальним правом України: що треба знати?

Про малозначність діяння за кримінальним правом України розповів в.о. проректора з наукової роботи ЗВО “Університету Короля Данила”, професор кафедри права та публічного управління Євген Письменський під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками малозначність діяння за кримінальним правом України, а саме:

• 1. Правова природа малозначності діяння.
• 2. Легальна дефініція малозначності діяння.
• 3. Значення кримінально-правової норми про малозначність діяння.
• 4. Ризики у застосуванні ч. 2 ст. 11 КК України.
• 5. Малозначність діяння у судовій правотворчості.
• 6. Правовий висновок щодо малозначності діяння.
• 7. Справа, що зумовила формування правової позиції про малозначність діяння.
• 8. Умови визнання діяння малозначним.
• 9. Наявність всіх ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України як перша умова малозначності діяння.
• 10. Відсутність суспільної небезпеки діяння як друга умова малозначності діяння.
• 11. Суб’єктивна спрямованість діяння на заподіяння істотної шкоди – третя умова малозначності діяння.
• 12. Правові наслідки малозначності діяння.

У рамках характеристики малозначності діяння за кримінальним правом України акцентовано на наступному:

1. Правова природа малозначності діяння

КК України у ст. 11, що має назву «Поняття кримінального правопорушення» визначає не лише саме поняття кримінального правопорушення та його ознаки (ч. 1), але й містить дефініцію малозначності діяння (ч. 2), тобто такого акту поведінки особи, яке не вважається кримінальним правопорушенням.

Цей нормативний припис містить так звану негативну ознаку кримінального правопорушення ідеться про відсутність однієї з обов’язкових його ознак у виді суспільної небезпечності.

Завдяки цьому припису система кримінальної юстиції убезпечується від перевантаження, економлячи свої ресурси на незначних деліктах, що формально можуть вважатися кримінально караними, та реалізується принцип «de minimis non curat praetor» (від лат. – суддя (претор) не займається дрібницями).

2. Легальна дефініція малозначності діяння

Згідно із ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

3. Значення кримінально-правової норми про малозначність діяння

Виникла потреба внормувати положення про малозначність діяння:

• через імовірну суперечність між абстрактною кримінально-правовою нормою та конкретним проявом вчинку людини (невідповідність між фактичним ступенем суспільної небезпечності та юридичним уявленням про нього);
• криміналізація певної поведінки може бути здійснена помилково і цю ситуацію можна вирішити у спосіб ухвалення акту правозастосування (компенсатор законодавчих недоліків);
• зміни кримінального закону можуть відбуватися із запізненням, а отже, існує загроза, що закон не узгоджуватиметься з реаліями суспільного розвитку.

4. Ризики у застосуванні ч. 2 ст. 11 КК України:

1. Застосування норми про малозначність діяння може призвести до вибіркового правосуддя та зловживання з боку суб’єктів правозастосування (наприклад, через особисті упередження);
2. Практика про малозначність діяння може формуватися в неоднаковий спосіб, призводячи до випадків, за яких особа не здатна належним чином передбачити наслідки своєї поведінки;
3. Ч. 2 ст. 11 КК України може викликати сумнів у її конституційності, адже правозастосовувач своїм рішенням фактично втручається у законодавчу оцінку суспільної небезпечності діяння (згідно з п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України діяння, які є злочинами, і відповідальність за їх вчинення встановлюються виключно законами України).

5. Малозначність діяння у судовій правотворчості

Правова позиція, відбита в постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 р. у справі № 5-221кс15 щодо особи, засудженої за вчинення замаху на крадіжку (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України).

Рішення Верховного Суду, які засновані на правовій позиції, зафіксованій в постанові від 24 грудня 2015 року:

• Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2018 р. у справі № 692/225/16-к;

• Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 4 квітня 2019 р. у справі №310/4064/17;

• Постанова об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 2 грудня 2019 р. у справі №612/712/16-к;

• Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2024 р. у справі №127/9259/21.

6. Правовий висновок щодо малозначності діяння

1. Закріплене у ч. 2 ст. 11 КК України положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду). Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.

2. Оцінка суспільної небезпеки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України, не може визначатись за правилом, що містить ч. 2 ст. 11 КК України, оскільки суспільно небезпечні наслідки як ознака цього складу кримінального правопорушення мають чітко визначену мінімальну межу шкоди, яка повинна бути заподіяна власнику майна.

7. Справа, що зумовила формування правової позиції про малозначність діяння

К. обвинувачувався у вчиненні в приміщенні торговельного центру замаху на таємне викрадення станку для гоління вартістю 229,99 грн. Згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду від 13 серпня 2014 р. К. визнаний невинуватим і виправданий через відсутність складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст.185 КК України. Суд зробив висновок про те, що дії К., хоча формально і містять ознаки діяння, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, через малозначність не становлять суспільної небезпеки, оскільки не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди власнику зазначеного майна.

Прийняте рішення обґрунтовувалося врахуванням:

1) обстановки вчиненого діяння;

2) факту затримання К. працівниками охорони, що не дало йому можливості вийти з приміщення торговельного закладу;

3) поведінки затриманого після вчиненого (без заперечень пройшов до службового приміщення, де видав станок);

4) вартості майна, замах на викрадення якого був вчинений.

Апеляційний суд, розглядаючи скаргу прокурора, скасував цей вирок, ухваливши новий, на підставі якого К. визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України. На думку суду апеляційної інстанції, урахування при встановленні малозначності вартості викраденого майна, обстановки вчиненого діяння та інших обставин є безпідставними.

Законність та обґрунтованість вироку Апеляційного суду було підтверджено ухвалою суду касаційної інстанції, у якій кваліфікація дій К. визнана правильною, а їх оцінка як малозначного діяння неприпустимою.

8. Умови визнання діяння малозначним

1. Формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину;

2. Малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину;

3. Малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

9. Наявність всіх ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України як перша умова малозначності діяння

Передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КК України є кваліфікація вчиненого діяння за формальними ознаками, які характеризують певний склад кримінального правопорушення.

Перший крок при встановленні малозначності – це констатація повної відповідності між фактичними ознаками діяння та його юридичними ознаками.

Ці ознаки мають повністю збігатися, а діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може вважатися малозначним.

Не повинні визнаватись малозначними такі діяння:

• вчинені без вини або з іншою формою вини, ніж та, що передбачена складом кримінального правопорушення (наприклад, порушення з необережності встановленого законом порядку застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини);
• не містять хоча б однієї обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення (наприклад, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (за відсутності ознак шахрайства), якщо така шкода не є значною;
• вчинені особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (наприклад, вчинення неповнолітньою особою дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку).

Постанова від 24 грудня 2015 року: Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК.

Для крадіжки мінімальна межа істотної шкоди визначається на рівні вартості викраденого майна, еквівалентної двом неоподатковуваним мінімумам доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП). Законодавець у цьому разі для забезпечення однакового підходу в правозастосуванні використовує чіткий (формалізований) критерій розмежування кримінально протиправної та адміністративно протиправної поведінки.

Натомість для грабежу, ознаки якого визначені в ч. 1 ст. 186 КК України, розмір шкоди не є конкретизованим, тобто формально він не має мінімальних меж. Отже, істотність шкоди при вчиненні грабежу або розбою може визначатись, зважаючи на положення ч. 2 ст. 11 КК України.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 р. у справі № 51-2142км20: … конструкція складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, не передбачає конкретно визначеного розміру спричиненої шкоди, а тому відсутні підстави вважати, що вчинене ОСОБА_7 діяння є малозначним.

Практика Верховного Суду загалом характеризується тенденцією до відмови визнавати грабіж або розбій малозначним діянням за умов заволодіння майном, що є малоцінним:

• Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2018 р. у справі №401/2806/16-к;
• Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2018 р. у справі № 401/2807/16-к.

10. Відсутність суспільної небезпеки діяння як друга умова малозначності діяння

Малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для кримінального правопорушення певного виду. Тобто воно не заподіює шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 р. у справі №296/55/12-к:

Верховний Суд в одному зі своїх рішень визнав правильним надану кримінально-правову оцінку діянню як малозначного за умов, що особа внесла до договору купівлі-продажу та прийому-передачі під`їзної колії дат, які не узгоджуються зі строками їх виготовлення та підписання. Зазначений акт поведінки, хоч формально і свідчить про наявність складу кримінального правопорушення у виді службового підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України), але є такою, за якої особа не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КК України.

Чи справді деяким об’єктам кримінально-правової охорони неможливо заподіяти шкоду, яка не була б істотною?

За такою логікою не визнаються малозначними вбивство або зґвалтування, оскільки у випадку вчинення цих злочинів шкода заподіюється особливо значущим об’єктам кримінально-правової охорони.

Водночас є низка неоднозначних ситуацій, за яких попри номінальну особливу значущість (якщо керуватися логікою законодавця) відповідного об’єкта охорони малозначність діяння можна визнавати.

Наприклад, як видається, колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) за достатніх до того підстав може визнаватися малозначним діянням попри те, що відповідне кримінальне правопорушення належить до злочинів проти основ національної безпеки, які традиційно характеризуються високим ступенем суспільної небезпечності.

Фактори, які підлягають урахуванню при оцінці рівня суспільної небезпечності для ухвалення рішення за ч. 2 ст. 11 КК України:

• характер та інтенсивність вчиненого діяння;
• інші об’єктивні та суб’єктивні ознаки діяння;
• наслідки, що реально заподіяні або могли бути заподіяні;
• тощо.

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 березня 2024 р. у справі №233/1446/22:

Верховний Суд в одному зі своїх рішень щодо особи, яка засуджена за вчинення непокори як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, констатував, що сама собою непокора в період воєнного стану є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, а отже, безсумнівно негативно позначається на боєготовності і боєздатності військових формувань, що виключає малозначність цього діяння у розумінні ч. 2 ст. 11 КК України.

11. Суб’єктивна спрямованість діяння на заподіяння істотної шкоди – третя умова малозначності діяння

1. Малозначне діяння не повинно бути спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

2. Малозначність має бути як об’єктивною, так і суб’єктивною, тобто особа повинна мати намір вчинити саме малозначне діяння.

3. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Перевіряючи наявність третьої умови, вкрай важливо правильно встановити спрямованість умислу, з яким особа вчиняє певне діяння:

• У разі, коли має місце прямий конкретизований (визначений) умисел на вчинення малозначного діяння, то застосування ч. 2 ст. 11 КК України уможливлюється.

• Якщо йдеться про вчинення діяння з прямим конкретизованим (визначеним) умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, то застосування ч. 2 ст. 11 КК України унеможливлюється навіть, якщо фактично ця шкода не настала.

• Якщо особа діє з неконкретизованим (невизначеним) умислом (наприклад, такий умисел зазвичай притаманний кишеньковим крадіям), то застосування ч. 2 ст. 111 КК України має виключатися, з огляду на те, що можливість заподіяння істотної шкоди за таких обставин цілком припускається.

12. Правові наслідки малозначності діяння

Визнання певного діяння згідно з ч. 2 ст. 11 КК України малозначним означає відсутність кримінального правопорушення загалом.

Таким чином, це виключає настання кримінальної відповідальності (матеріально-правові наслідки), що тягне закриття кримінального провадження або постановлення виправдувального вироку (процесуально-правові наслідки).

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2022 р. у справі№ 523/8553/16-к:

В одному зі своїх рішень Верховний Суд визнав, що носіння, зберігання, придбання, передача чи збут без передбаченого законом дозволу одного патрона, що є бойовим припасом, хоча формально і містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, однак за відсутності в особи зброї для відстрілу цього патрона, що унеможливлює його використання як бойового припасу за цільовим призначенням, є малозначним діянням (ч. 2 ст. 11 КК України). Зважаючи на це, суд ст. 284 КПК України у зв’язку з малозначністю діяння ухвалив закрити кримінальне провадження на підстав.

У такому разі підставою для закриття кримінального провадження мала б визнаватися не відсутність складу кримінального правопорушення, а встановлення такої підстави, як відсутність події кримінального правопорушення, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (на сьогодні малозначність діяння прямо не згадується в ст. 284 КПК України, яка містить усі можливі підстави закриття кримінального провадження).

13. Відповіді на запитання

Під час заходу учасники мали змогу поставити лектору запитання, що виникали в процесі обговорення теми. З-поміж численних звернень, два запитання залишилися без відповіді в прямому ефірі з технічних причин. Після завершення вебінару ці питання було передано лектору, який із готовністю надав ґрунтовні письмові відповіді. Пропонуємо їх до уваги у цьому матеріалі.

Питання 1 (щодо ст. 271 КК України):

У ст. 271 КК України визначено склад кримінального правопорушення, що має наслідки у виді шкоди здоров’ю потерпілого. Якою може така шкода закон не визначає, тому цілком можливим є застосування норми про малозначність (коли ця шкода є незначною). Водночас у разі, якщо така шкода полягає в синцях (забої частини тіла), то тут можна ставити питання як про відсутність суспільної небезпечності як ознаки кримінального правопорушення, так і про відсутність суспільно небезпечних наслідків як ознаки складу кримінального правопорушення.

Питання 2 (щодо наркоспоживання):

Наркоспоживання з позиції КК України не розглядається як кримінальне правопорушення, тобто воно не є кримінально протиправним діянням. Щодо ст. 309 КК України, то вона передбачає відповідальність за незаконні дії з виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Фактично споживання таких речовин може розглядатися як фактор криміногенності, що підвищує ймовірність учинення деяких кримінальних правопорушень. Тому перебування у стані сп’яніння слушно тягне кримінальну відповідальність в передбачених законом випадках, як-от у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.