Множинне громадянство та держслужба: чому профільний комітет заблокував урядовий законопроєкт №14230

Питання множинного громадянства в умовах війни набуває особливої чутливості. Передусім — коли йдеться про осіб, які обіймають або претендують на посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Саме з цією метою уряд подав до парламенту законопроєкт №14230, який передбачав обмеження для громадян України з іноземним громадянством, зокрема держави-агресора, щодо доступу до публічної служби.

Однак 16 лютого Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування рекомендував парламенту повернути документ уряду на доопрацювання.

Що пропонував законопроєкт

Проєкт передбачав:

заборону на вступ на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування для осіб із громадянством держави-агресора або держави-окупанта;

-виняток — для громадян України, які автоматично набули громадянство РФ на тимчасово окупованих територіях;

-проведення спеціальної перевірки за участю Служби безпеки України, Національної поліції України та інших органів;

-можливість психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа (за згодою особи).

Окремі обмеження стосувалися членів виборчих комісій, суддів, військовослужбовців СБУ, посадовців антикорупційних органів, зокрема Голови Національне агентство з питань запобігання корупції, а також членів Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Чому документ повернули на доопрацювання

Ключові зауваження надійшли від Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.

Серед основних проблем:

1. Формальний характер перевірки.
   Проєкт передбачав, що достатньою умовою для зняття обмежень є сам факт проведення перевірки способу набуття громадянства РФ. При цьому її результати не мали прямого впливу на прийняття рішення — що виглядає юридично суперечливо.

2. Неврахування інших випадків примусового набуття громадянства.
   Винятки стосувалися лише осіб, які автоматично отримали громадянство РФ на окупованих територіях. Проте не враховувалися випадки примусу через насильство або обман.

3. Конституційний аспект.
   Стаття 38 Конституції України гарантує рівний доступ до державної служби. Встановлення загальних обмежень для біпатридів викликає дискусію, адже держава визнає їх громадянство, а отже має забезпечувати повний обсяг прав.

4. Відсутність чіткої процедури перевірки.
   Законопроєкт посилається на «встановлений порядок перевірки», однак такого порядку наразі не існує. Це створює ризики надмірної дискреції для СБУ та поліції, а також потенційні корупційні зловживання.

Баланс між безпекою та правами

Ідея посилення фільтрів для доступу до публічної служби в умовах війни є зрозумілою з точки зору національної безпеки. Проте запропоновані механізми виявилися політично та юридично складними.

Для ефективного впровадження таких обмежень необхідно:

-чітко визначити перелік посад;

-встановити прозору та врегульовану процедуру перевірки;

-мінімізувати корупційні ризики;

-забезпечити баланс між безпековими інтересами держави та конституційними правами громадян.

Подальша доля законопроєкту залежатиме від того, чи зможуть його автори доопрацювати механізми перевірки та усунути ризики надмірної дискреції й масових звільнень лише через наявність другого паспорта.