Негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду

Про негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду розповіла кандидат юридичних наук, науковий консультант Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Анастасія Грабовська під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду, а саме:

• 1. Підхід ВС щодо категорії ефективного / неефективного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові.
• 2. Критерії розмежування негаторного та віндикаційного позовів.
• 3. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (негаторний позов): загальні положення та особливості в окремих видах правовідносин.
• 4. Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов): основна характеристика та особливості в окремих видах правовідносин.

У рамках характеристики негаторного та віндикційного позовів акцентовано на наступному:

1. Підхід ВС щодо категорії ефективного / неефективного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові

Застосування конкретного способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач, а у разі неможливості такого відновлення – гарантувати отримання компенсації. Судове рішення, ухвалене на користь позивача, не має спонукати його знову звертатися за захистом до суду.

ВП ВС зазначає, що розглядаючи справу суд має з`ясувати:

• (1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
• (2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;
• (3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Судове рішення про задоволення позову буде ефективним тоді, якщо забезпечить належний захист, відновлення права чи інтересу саме у тому судовому процесі, у якому це рішення ухвалене, і останнє можливо виконати, застосувавши відповідні юридичні механізми.

Із цього слідує, що не є ефективним засобом юридичного захисту таке судове рішення про задоволення позову, яке: (а) не дозволяє захистити, відновити відповідне право або інтерес позивача; (б) створює передумови для іншого судового процесу, у якому має відбутися такий захист або відновлення (встановлює факти, які сторони можуть надалі використовувати як преюдиційні, або на підставі яких можливий перегляд іншого судового рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами); (в) об`єктивно неможливо виконати, хоча зміст спірних правовідносин зумовлює потребу у судовому рішенні, що підлягає виконанню.

*20.09.2023 ВП ВС повернуто справу № 592/11227/20 (провадження № 14-100цс23), яку передано КЦС ВС з метою відступу, зокрема, від численних висновків ВП ВС про те, що обрання позивачем неефективного (неналежного) на думку суду способу захисту порушеного права може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Ухвала ВП ВС від 20.09.2023 у справі № 592/11227/2

2. Критерії розмежування негаторного та віндикаційного позовів:

1. відсутність або наявність у позивача володіння майном;
2. відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння;
3. особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння”.

Постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц

• Принцип реєстраційного підтвердження полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об’єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.

• В основі розмежування лежить критерій володіння:

• Якщо порушено правомочність володіння застосовується віндикаційний позов. Отже власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.
• Якщо створюються перешкоди в користуванні – негаторний позов.

Одночасне пред’явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) є неможливим. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного , так і негаторного позову – відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18

3. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном відповідно до ст. 391 ЦК України (НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ): загальні засади

Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України), тобто заявити негаторний позов.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов’язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов’язаних із позбавленням його володіння майном. Постанова ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

*Приклади:

• • неправомірне перебування майна третіх осіб у виробничих приміщеннях власника і необхідність їх звільнення;
• • унеможливлення підходів і під’їздів до будинку власника й потреба усунення таких перешкод;
• • неправомірне зайняття жилих приміщень власника і необхідність виселення громадян;
• • заборона суборендареві користуватися нежитловим приміщенням після укладення договору суборенди (вимкнення опалення, світла та ін.) ;
• • створення штучних перешкод у землекористуванні власникам чи орендарям земельних ділянок тощо.

4. Витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387 ЦК України (ВІНДИКАЦІЙНИЙ ПОЗОВ): загальні засади

Такий спосіб захисту характеризується наступними ознаками:

• віндикаційний позов застосовується лише якщо сторони не перебувають у договірних відносинах;
• позивачем є неволодіючий власник* (титульний володілець);
• відповідачем є незаконний фактичний володілець речі* (як добросовісний, так і недобросовісний);
• об’єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ, яка існує в натурі на момент подання позову*;
• сутністю вимог за віндикаційним позовом є повернення майна законному власнику як фактично, так і юридично, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах;
• до вимог за віндикаційним позовом застосовуються загальні строки позовної давності.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов’язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Постанова ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Постанова ВП ВС від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.