Новації законодавства про надомну та дистанційну роботу: роз’яснення Держпраці

Законом України від 27 березня 2025 року № 4339-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи», який набрав чинності 2 травня 2025 року, передбачено, що за погодженням з роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної або дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти. Це положення спрямоване на підтримку батьків, чиї діти навчаються дистанційно, особливо враховуючи велику кількість дітей, які навчаються дистанційно, в тому числі перебувають за кордоном та інтегровані у шкільні системи інших країн.

Отже, з 2 травня за згодою роботодавця працівник може перейти на дистанційну або надомну форму роботи, якщо його дитина (до 14 років) навчається дистанційно у школі, на підставі наказу (розпорядження) директора закладу освіти.

• Така можливість діє на період дистанційного навчання дитини.
• Водночас Закон не гарантує автоматичного права на дистанційну роботу:

– якщо дитина старше 14 років,
– якщо роботодавець не погоджується на зміну форми праці.

Для уникнення непорозумінь сторонам трудового договору важливо оформлювати відповідні домовленості документально (внесення змін до трудового договору, наказу роботодавця).

Також Законом №4339 уточнені положення статті 121 КЗпП щодо гарантій для дистанційних працівників у разі відряджень.

Працівники, які працюють дистанційно,  мають право на гарантії та компенсації, пов’язані з відрядженнями, навіть якщо це поїздка до місцезнаходження роботодавця (наприклад, у головний офіс).

Йдеться про норми статті 121 Кодексу законів про працю України, якою встановлені наступні гарантії:

– збереження середнього заробітку;

– добові;

– компенсація витрат на проїзд та проживання тощо.

Згідно змін, внесених Законом №4339 до статті 121 КЗпП разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60-2 КЗпП), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження.

Законом №4339 спрямований на уточнення прав працівників, врегулювання питань дистанційної й надомної праці, що є важливим огляду на реалії воєнного стану, тимчасової міграції та зростання популярності віддаленої форми роботи.

У чому різниця між надомною та дистанційною роботою:

Джерело: СМУ Держпраці