Нові правила приватності в Україні: як законопроєкт №14057 наближає норми до ЄС, але створює виклики для розслідувальної журналістики

Вже пройшов тиждень з дня прийнятя законопроекту №14057 в першом читанні і наша редакція вирішили поділитися своєю оцінкою та думкою щодо нього.

Верховна Рада України минулого тижня ухвалила у першому читанні законопроєкт №14057, який оновлює положення другої книги Цивільного кодексу. Документ став важливим етапом у процесі гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами у сфері захисту персональних даних і цифрової приватності.

Законопроєкт передбачає запровадження сучасних правових механізмів, що регулюватимуть обробку інформації, зображень, біометричних та генетичних даних, а також визначатимуть нові принципи захисту цифрового образу особи. Прийняття цих норм має наблизити Україну до європейської моделі права на приватність, зокрема до принципів Загального регламенту захисту даних.

Кому законопроєкт може принести користь

Для громадян нова редакція Цивільного кодексу потенційно відкриє ширші можливості контролю над власною інформацією. Українці зможуть вимагати виправлення або видалення недостовірних даних, що спотворюватимуть їхній цифровий образ, а також отримають право дізнаватися, хто запитує їхні персональні відомості у державних реєстрах. Це має посилити прозорість і підвищити рівень довіри до державних інформаційних систем.

Для державних органів і бізнесу ухвалені норми стануть кроком до євроінтеграції — законопроєкт має систематизувати правила обробки даних, зробивши їх більш узгодженими з європейськими практиками. Це спростить обмін інформацією з інституціями ЄС, покращить умови співпраці та зміцнить кібербезпеку.

IT-компанії, банки та телекомунікаційні провайдери матимуть більше юридичної ясності. Уніфіковані правила обробки персональних даних дадуть змогу розробляти внутрішні політики без ризику конфліктів через розбіжності в законодавстві.

Що зміни означатимуть для журналістів

Для медіаспільноти законопроєкт несе як нові можливості, так і певні виклики. З одного боку, документ має встановити чіткіші рамки використання персональних даних та визначити суспільний інтерес як підставу для поширення інформації без згоди особи. Це може зменшити правову невизначеність, із якою нині стикаються журналісти-розслідувачі.

Водночас окремі норми потребують доопрацювання, аби уникнути неоднозначного тлумачення. Зокрема, стаття щодо “цифрового образу” може поставити питання про межу між приватністю і правом громадськості знати суспільно важливу інформацію. Так само уточнення потребує норма про фіксацію осіб у публічних місцях — важливо, щоб вона не обмежувала журналістів у зйомках, що проводяться в інтересах суспільства.

Крок до сучасної цифрової культури

У цілому, ухвалення законопроєкту №14057 у першому читанні стало важливим сигналом руху України до формування сучасних стандартів цифрових прав. Документ має на меті поєднати право людини на приватність із принципами відкритості, відповідальності та захисту суспільного інтересу.

Під час підготовки законопроєкту до другого читання експерти очікують ширшої участі журналістських і правозахисних організацій, аби забезпечити баланс між правом на приватність і свободою слова. Це дозволить не лише адаптувати українське право до європейських норм, а й посилити довіру до медіа та державних інституцій у цифрову епоху.