Один в полі не виконавець: чому помічник приватного виконавця повинен мати ширші повноваження

Примусове виконання судових рішень є складним,багатогранним процесом, який включає в себе комплекс якісно та вчасно реалізованих виконавчих дій. Виконавче провадження складається із сукупності  інтелектуальних та фізичних дій, які вчиняються крок за кроком і потребують вдосталь часу. Консультація стягувачів, аналіз виконавчих листів, підготовка процесуальних документів, їх направлення або подання, розшук, опис, арешт і реалізація майна – і це ще не повний перелік того, що повинні встигати приватні виконавці. На практиці досягнення ефективних результатів у виконанні рішень суду відбувається тільки завдяки налагодженій командній роботі. На жаль, станом на сьогодні представники нової професії приватного виконавця не мають можливості повноцінно отримувати підтримку власних помічників – їх функціонал занадто обмежений.

Команда приватного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі – Закон № 1403-VIII) складається з його помічника або кількох помічників.

Теоретично, робота помічника передбачає здійснення підготовчих заходів для вчинення виконавчих дій. Це може бути підготовка документів та надання їх виконавцю на перевірку і підпис, направлення та подання документів, отримання необхідної інформації,ведення діловодства і архіву, вирішення організаційних питань.

Проте, чи забезпечує запровадження в Україні нової професії під назвою «помічник приватного виконавця» підвищення ефективності примусового виконання судових рішень, якщо насправді законодавчо помічник значно обмежений у своїх повноваженнях, а майже всю роботу приватний виконавець все одно виконує власноруч?

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону № 1403-VIII, помічник приватного виконавця складає проекти документів виконавчого провадження, бере участь у прийомі відвідувачів, забезпечує ведення діловодства і архіву. При цьому, він не має права підписувати документи виконавчого провадження, подавати їх та отримувати за пред’явленням посвідчення. Помічник не може виконувати доручення, які сьогодні належать до процесуальних повноважень самого приватного виконавця.

Процесуальні повноваження приватного виконавця визначені п. 1-5 ч. 2 (обов’язки) та п. 1-22 ч. 3 ст. 18 (права) Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII). Зокрема, до обов’язків приватного виконавця належить вчинення виконавчих дій у порядку, передбаченому виконавчим документом та законом, роз’яснення прав та обов’язків учасникам виконавчого провадження, забезпечення ознайомлення учасниками з матеріалами виконавчого провадження, розгляд їх заяв та клопотань, здійснення самовідводу, тощо.

Фактично, серед наведених обов’язків виключно виконавець має право на виконавчі дії, може розглядати заяви та клопотання учасників виконавчого провадження і здійснювати самовідвід. Інші передбачені законом обов’язки за своєю суттю мають організаційний характер, у зв’язку з чим цілком обґрунтованим стало б делегування їх здійснення помічнику. Сьогодні ж, напевно, найбільш корисною функцією помічників є роз’яснення прав та обов’язків учасникам виконавчого провадження і забезпечення ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що не характеризуються значною складністю, проте вимагає багато часу.

Також, відповідно до чинного законодавства, приватний виконавець має право на перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, отримання необхідних пояснень, довідок та інформації, в тому числі конфіденційної. Виконавець може безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника,  накладати арешт на кошти і майно, опечатувати, вилучати, передавати майно на зберігання та реалізовувати його. Він наділений правом реєструвати обтяження майна, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, для роз’яснення рішення. Виконавець може отримати дублікат виконавчого документа, заяву про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна – суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання. Щодо відкритості виконавчого провадження, то виконавець має право застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про рахунки боржника. Усі ці функції є надзвичайно важливими під час виконавчих дій, але можуть бути повноцінно задіяні тільки тоді, коли їх можуть здійснювати кілька осіб.

Реалізація окремих визначених Законом № 1404-VIII процесуальних прав приватного виконавця готує підґрунтя для здійснення особливо значущих виконавчих дій. Наприклад: опис майна боржника необхідний для його арешту та подальшої реалізації,залучення осіб для проведення виконавчих дій та застосування фото- і відео зйомки здійснюються з метою дотримання формальних вимог закону щодо здійснення виконавчих дій та недопущення виникнення підстав для їх оскарження учасниками, а отримання документів та інформації допомагає виявити майно боржника. Вчинення таких дій потребує лише знань законодавства та особистих якостей, що може бути властиво як досвідченим приватним виконавцям, так і їх помічникам.

Якщо розглянути детально, як здійснюється та чи інша виконавча дія, можна побачити, що її реалізація, тобто досягнення певного результату внаслідок вчинення такої дії у виконавчому провадженні, здійснюється після комплексу підготовчих заходів. Наприклад, для звернення стягнення на грошові кошті, наявні на рахунках, відкритих в установах банку, виконавець виносить постанову про накладення арешту та направляє платіжну вимогу про списання коштів до банку. Своєчасність направлення зазначеного документу грає неабияку роль, оскільки виконавець не має технічної можливості швидко направити такий документ в електронному вигляді. Натомість боржник має змогу в онлайн-режимі перерахувати кошти третім особам. В такому випадку стягнення боргу опиниться під загрозою.

Лише в січні 2019 року Національний банк України постановою № 23 від 28.01.2019 дозволив помічникам приватного виконавця доставляти документи в банківські установи. Це суттєво покращило стан речей. Якщо направлення поштою документів розтягується на декілька днів, то подання помічником їх власноруч займатиме лише кілька годин. Разом з тим, приватний виконавець відкриває не одне виконавче провадження, їх кількість може досягати сотні або тисячі. Тому делегування додаткових функцій помічникам є правильним шляхом, але це тільки перші незначні кроки.

Цілком резонно також уповноважити помічників приватних виконавцівб ути присутніми і асистувати виконавцю під час опису і арешту майна, здійснювати фото- і відеозйомку виконавчих дій, робити проекти документів у реєстрі Автоматизованої системи виконавчого провадження(АСВП), вести депозитну книгу.

Чи є ефективним такий спосіб вчинення однієї з найважливіших виконавчих дій без запровадження системи електронного документообігу між приватними виконавцями та установами банків? Без сумніву, відсутність альтернативного вирішення цього питання перешкоджає виконавцю вчасно звернути стягнення на грошові кошти боржника. Тому працювати є над чим.

Для арешту майна боржника необхідно його виявити та описати. Як правило, така інформація наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, або може бути отримана завдяки відповідям органів державної влади на запити виконавця та як результат розшуку майна органами Національної поліції. Складання проектів запитів, їх вручення, а також отримання інформації в електронному вигляді, фактично, може здійснюватися і помічником за дорученням приватного виконавця. При цьому, виїзд до місцезнаходження майна, залучення у певних випадках понятих та працівників поліції, опис майна здійснюється виконавцем, на що останній витрачає доволі багато часу.

Відповідно до п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012  № 512/5,після виявлення майна (коштів) боржника, виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). Таким чином, ця норма передбачає, що опис майна, який є суто організаційною дією фіксування у постанові назви та характеристик майна, може здійснюватися виключно приватним виконавцем.

Для розширення кола повноважень помічника приватного виконавця необхідне запровадження законодавчих змін та нового формату  здійснення опису та арешту майна боржника. Наприклад, приватний виконавець виносить постанову про опис майна та доручає помічнику його здійснити, після закінчення опису виконавець перевіряє роботу помічника та виносить відповідну постанову про арешт описаного майна. Такий спосіб буде ефективним з огляду на мінімізацію часових витрат приватного виконавця.

Безпосереднє накладення арешту на майно здійснюється шляхом направлення в день винесення копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника, органам, що здійснюють реєстрацію майна і  обтяжень рухомого майна. Вкрай важливо забезпечити здійснення опису та арешту майна, а також отримання відповідної постанови уповноваженими органами в короткі строки.

Для цього необхідно надати помічникам приватних виконавців повноваження здійснювати опис та арешт майна під контролем виконавця.

Так, наприклад, виконавець виносить постанову про опис та арешт майна, а помічник її реалізує, тобто вчиняє всі необхідні дії по затвердженому виконавцем плану із систематичним наданням звіту про вжиті заходидля досягнення запланованого результату – державної реєстрації обтяжень майна.

Сьогодні приватний виконавець не може самостійно сформувати структуру роботи свого офісу і делегувати зазначені повноваження своєму помічнику, у якості роботи якого впевнений. Це призводить до затримки процесу примусового виконання, оскільки виконавцю доводиться виконувати левову частку роботи власноруч. Помічник приватного виконавця здебільшого виконує функцію секретаря: забезпечує документообіг і направляє поштову кореспонденцію.

Необхідність у законодавчих змінах, направлених на розширення кола повноважень помічника приватного виконавця, вбачається у доцільності вчинення виконавцями більш відповідальної та складної роботи, а також зменшення навантаження, яке переважно становить велику сукупність незначних дій. Надання можливості помічникам здійснювати такі виконавчі дії, як опис та арешт майна, а також дії організаційного характеру з невеликим ступенем складності та відповідальності, позитивно вплине на швидкість реалізації виконавчих дій, що в свою чергу підвищить рівень ефективності примусового виконання рішень в цілому.

Крім того, розширення кола процесуальних прав помічників приватних виконавців підвищить інтерес молодих спеціалістів, що прагнуть опанувати цей новий фах. Усвідомлення того, чи є та чи інша професія справжнім покликанням для особи, відбувається з набуттям першого практичного досвіду. Робота помічника приватного виконавця дає можливість набути практичних навичок у сфері примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. У випадку, якщо помічник приватного виконавця не має змоги особисто брати участь у вчиненні виконавчих дій, відсутня і можливість набуття ним практичних навичок.

Отже, законодавче реформування порядку регулювання повноважень приватного виконавця та його помічника повинно мати на меті вдосконалення способів їх командної роботи, що однозначно можливо лише за умови делегування частини своєї роботи.

Саме тому спільнота приватних виконавців агітує законодавців звернути увагу на поточну проблему.