Огляд актуальної судової практики ККС ВС за липень-2024

Опубліковано черговий огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – за липень 2024 року.

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, серед яких слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

– вказано, що під час призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно;

– встановлено, що відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»;

­– акцентовано, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них. Те, що інший співучасник не вчиняв активних дій, спрямованих на фізичне переміщення автомобіля, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

– констатовано, що саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці;

– вказано, що правилами КПК України не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Тож слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень із моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження в разі, коли виділене провадження розслідує той самий підрозділ того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснює той самий орган прокуратури до прийняття відповідних рішень уже в окремому провадженні;

– зазначено, що положення ст. 214 КПК України не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи й передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння.

Також інші, не менш актуальні правові позиції, висвітлено в огляді.