Огляд практики ЄСПЛ за березень-2024

Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в березні 2024 року.

В огляді, серед іншого, висвітлено обставини справи ORHAN ŞAHİN v. Türkiye, у якій вирок суду першої інстанції щодо заявника було скасовано судом касаційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до іншого суду, який постановив новий вирок та призначив заявнику більш суворе покарання, а саме – довічне позбавлення волі.

Заявник скаржився до ЄСПЛ за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) з огляду те, що при новому розгляді його справи до складу суду увійшли судді, які безпосередньо ніколи не заслуховували ключового свідка, покази якого було покладено в основу обґрунтування остаточного вироку.

ЄСПЛ у цій справі звернув увагу на те, що склад суду, який розглядав справу заявника вперше, обґрунтував свій більш м’який вирок, аніж остаточний, зокрема, показами ключового свідка, які він досліджував безпосередньо і які, на його думку, слід було вважати достовірними, оскільки свідок продемонстрував своє щире каяття, а також категорично повторив надані свідчення і своє прохання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до злочину, в тому числі і його самого. Водночас склад суду, який засудив заявника до довічного позбавлення волі, скасувавши попередній виправдувальний вирок щодо низки інкримінованих заявнику злочинів, у своєму вмотивуванні майже дослівно відтворив лінію аргументації, прийняту попереднім складом суду першої інстанції. ЄСПЛ, констатуючи порушення ст. 6 Конвенції у цій справі, висловив міркування про те, що важливість принципу безпосередності, який вимагав, щоб судді, які прийняли остаточне рішення в цій справі, заслухали ключового свідка, додатково підтверджується різницею у спостереженнях і висновках, зроблених суддями, які безпосередньо спостерігали за цим свідком, і суддями, які цього не зробили.

Актуальними є і висновки ЄСПЛ, сформовані ним за результатами розгляду справ у рішеннях:

• LEKA v. Albania, що стосувалося зміни апеляційним судом кваліфікації обвинувачень заявника, які ґрунтувалися на одних і тих самих обставинах – відсутність порушення;
• ALMEIDA ARROJA v. Portugal, що стосувалося засудження заявника за дифамаційні твердження на адресу добре відомого політика та члена Європейського парламенту і його юридичної фірми щодо будівництва педіатричного відділення лікарні – порушення;
• ASSOCIATION OF PEOPLE OF SILESIAN NATIONALITY (IN LIQUIDATION) v. Poland, що стосувалося розпуску та ліквідації асоціації-заявника за відсутності вчинення нею або її членами будь-яких незаконних або антидемократичних дій; неспроможності органів влади довести, що назва асоціації-заявника могла становити загрозу громадському порядку – порушення.