Огляд судової практики у сфері електронного судочинства від адвоката

Тетяна Рабко, радниця ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» Група Метінвест, адвокат, заступниця голови Комітету НААУ з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Огляд судової практики у сфері електронного судочинства».

В огляді тематичної судової практики увагу учасників вебінару було сфокусовано на наступні судові рішення:

1. Щодо обов’язку використання Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд»

1. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2024 по справі № 910/11900/23 зазначено, що посилання скаржника на те, що реєстрація електронного кабінету суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати, відхиляються судом, зважаючи на те, що приписи абзацу третього статті 6 ГПК України діють щодо окремих категорій фізичних осіб (адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти), до яких не належить ТОВ як юридична особа.

2. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05.04.2024 по справі № 210/2025/22 зазначено, що касаційна скарга надіслана Відповідачем на електронну пошту Верховного Суду. Згідно з відповіддю на запит стосовно отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Відповідач має зареєстрований кабінет у підсистемі Електронний суд, дата реєстрації – 08 листопада 2022 року. Проте матеріали касаційної скарги в справі № 210/2025/22 не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на касаційну скаргу, із використанням підсистеми «Електронний суд», що позбавляє суд можливості встановити дотримання вимог щодо обов’язкового підписання процесуального документа особою, яка його подає, та свідчить про використання не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою.

2. Щодо підтвердження повноважень при поданні документів через підсистему «Електронний суд»

У постанові Київського апеляційного суду від 22.12.2023 по справі № 761/12769/21 зазначено, що якщо у суду виникли сумніви в наявності повноважень у представника особи на подання скарги за умов відсутності вмісту файлу Довіреність, який вказаний у додатку до скарги, сформованої в системі “Електронний суд” від 30.10.2023, то суду слід було залишити скаргу без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу заявнику.

3. Щодо надсилання копії документів стороні

1. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 по справі № 910/20034/23 зазначено, що у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення позивачу позовної заяви через ненадання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів саме за допомогою поштового зв`язку листом з описом вкладення, оскільки позовна заява була оформлена у відповідності та із врахуванням імперативної норми ч. 7 ст. 42 ГПК України, якою позивач звільнений від обов`язку направляти документи іншому учаснику справи, який зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його.

2. У постанові Львівського апеляційного суду від 09.04.2024 по справі № 445/63/24 зазначено, що зважаючи на той факт, що Золочівська міська рада є органом місцевого самоврядування (з обов`язком бути зареєстрованим в підсистемі «Електронний суд» відповідно до вимог чинного законодавства), суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду через підсистему «Електронний Суд», представником заявника до заяви долучена квитанція №438270 про доставлення документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Золочівській міській раді, відповідно підстави для залишення заяви без руху та подальшого її повернення заявнику відсутні

4. Щодо отримання документів через призму електронного судочинства

1. У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 580/1221/22 зазначив, що суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про неможливість отримання ним копії рішення суду першої інстанції 28.04.2022, враховуючи отриману касаційним судом інформацію в Електронному кабінеті ЄСІТС щодо наявності у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС – 09.02.2023. З урахуванням викладеного у цій справі направлення відповідачеві копії судового рішення мало відбуватися шляхом направлення їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

2. У постанові Верховний у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2024 по справі № 536/232/21 зазначив, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що доставлення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху електронним листом на електронну пошту, яка не зазначена представником відповідача у поданих до суду документах та не зазначена при реєстрації в ЄСІТС, не є належним врученням такого судового рішення. Наявні у матеріалах справи відомості не давали суду апеляційної інстанції обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення представнику відповідача ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у спосіб та порядку, що встановлені процесуальним законодавством, що, відповідно, слугує початком перебігу процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Відтак апеляційний суд зобов`язаний був надіслати стороні відповідача ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом або в Електронний кабінет на офіційну електронну адресу, зазначену при реєстрації в ЄСІТС, чого не було зроблено (наявна у матеріалах справи довідка про доставлення електронного листа не є підтвердженням доставлення цього судового рішення до Електронного кабінету представника відповідача).

3. В ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 по справі № 917/282/23 зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, документ в електронному вигляді, а саме надіслано в електронний кабінет Позивача та доставлено 11.10.2023 о 18:24, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа (а.с. 101 т. 2). Таким чином, датою вручення оскаржуваного судового рішення є 12.10.2023. Суд вважає, що посилання на відсутність в структурі скаржника посади юриста та те, що кошторисом не передбачені кошти на юридичні послуги, а тому складення процесуальних документів здійснюється керівником, який перебував в період з 20.10.2023 по 27.10.2023 на лікарняному, а з 28.10.2023 по 01.11.2023 у відпустці, не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки ця обставина не підтверджує об`єктивної неможливості звернутися до суду у двадцятиденний строк.

4. У постанові Рівненського апеляційного суду від 09.04.2024 по справі № 569/2738/24 зазначено, що помилковими є твердження міського суду, що надсилання електронної копії судового рішення адвокату, як представнику позивача, на офіційну електронну адресу є належним і достатнім способом вручення судового рішення учаснику справи. Після внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” змін днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а не на офіційну електронну адресу особи

5. Щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.03.2024 по справі № 807/4537/13-а зазначив, що попри належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, враховуючи наявність клопотання представника позивача про відкладення судового засідання та необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за день до судового засідання, що фактично позбавило представника позивача спланувати безпосередню участь в засіданні (до прикладу приїхати на засідання до Львова, при цьому провести засідання, які відбулися в цей день в Ужгороді в режимі відеоконференції), колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для розгляду справи без участі представника позивача.