Особливості визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини: роз’яснення адвоката

Про особливості визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини розповіла адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ Ольга Семенюк під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками особливості визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме:

• 1. Загальні засади визначення додаткового строку.
• 2. Незначний часовий проміжок після сплину строку на прийняття спадщини.
• 3. Поважні стандартні причини для визначення додаткового строку.
• 4. Додаткові причини для визначення додаткового строку.

У рамках характеристики додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини акцентовано на наступному:

1. Загальні засади визначення додаткового строку

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на час вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) У спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) Ці обставини визнані судом поважними.

2. Незначний часовий проміжок після сплину строку на прийняття спадщини

• Відповідно до правових висновків ВС України, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог. Так скасовуючи постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 12 березня 2018 року, в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18) суд проаналізував ситуацію і визнав, що апеляційний суд не врахував, що пропущений позивачами строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, оскільки позов до суду вони пред’явили 15 лютого 2017 року, а шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 04 лютого 2017 року.

• Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, погодившись з висновками апеляційного суду, вказав, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті матері не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини.

• При вирішенні спору апеляційний суд надав належну оцінку обставинам справи, врахував те, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним: строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини розпочався 08 листопада 2019 року та закінчився 08 травня 2020 року, а позивачем подано заяву про прийняття спадщини 14 травня 2020 року.

• У постанові від 20 вересня 2021 року справі № 206/3473/20 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно врахував обмеження, які діяли з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні у зв`язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було зупинено рух громадського транспорту, обмежено пересування громадян, обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами, що вплинуло на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька. Також враховано, що пропуск є незначним (із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся 14 липня 2020 року, тобто через два місця після закінчення шестимісячного терміну, на які, зокрема, припадали карантинні обмеження)».

• Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в справі № 756/9379/15-ц від 07 квітня 2020 року. В зазначеній справі шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини сплив 24 червня 2015 року, з заявою до нотаріуса позивач звернувся 26 червня 2015 року, а з позовом до суду він звернувся 22 липня 2015 року.

• У постанові від 17 червня 2024 року у справі № 175/3182/23 колегія суддів Верховного Суду врахувала, що пропущений позивачкою строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним -7 днів.

3. Поважні стандартні причини для визначення додаткового строку

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1. Тривала хвороба спадкоємців;
2. Велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
3. Складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4. Перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
5. Необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВС від 21 травня 2025 року в справа № 208/2900/23, законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Визначення поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, входить до предмета доказування у справі, тобто стосується оцінки доказів на предмет належності, допустимості, достатності доказів.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Принцип пропорційності:

Як зазначив Верховний суд в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов’язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід’ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

4. Додаткові причини для визначення додаткового строку (судова практика):

• Екстренний випадок: у постанові ВС від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 Верховний Суд зробив висновок, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому зазначити про прийняття спадщини, що узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку № 296/5. Відтак законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

• Складність умов праці з відрядженнями: у постанові ВС від 07 грудея 2023 року по справі № 548/2415/21 зазначено, що позивач працював на посаді моториста-донкермана на нафтоналивному судні з 18 вересня 2020 року до 31 серпня 2021 року; райони плавання: Тихий океан, Охотське, Берингове, Японське моря, порт Петропавловськ Камчатський, порт Находка, порт Владивосток, м/т Северо-Курильськ, м/т Тиличики, м/т Озерновський. На думку суду довідки ТОВ «Морський Стандарт-Бункер» від 31 серпня та від 22 жовтня 2021 року доводить лише те, що позивач дійсно працював на посаді моториста-донкермана на нафтоналивному судні з 18 вересня 2020 року до 31 серпня 2021 року, проте у них не зазначено відомостей про умови та характер праці, режим роботи. Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів, оскільки саме лише перебування за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити таку дію.

• Повідомлення про спадщину: у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 478/1804/17-ц ВС дійшов до наступного висновку. Встановивши, що ОСОБА_1 не перебувала із спадкодавцем у родинних відносинах, після заведення спадкової справи нотаріусом не було вчинено дій щодо її повідомлення про наявність заповіту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК є підставою для визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

• Необізнаність спадкоємця: необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

• Необізнаність про смерть: у постанові ВС від 07 липня 2021 року по справі № 286/4213/19, ВС дійшов до висновку, що необізнаність позивачки про факт смерті спадкодавця не є поважною, тобто такою, що зумовлена об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, причиною невчинення відповідної дії. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 , з врахуванням похилого віку баби -90 років на час смерті, з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки, мала цікавитися життям та здоров`ям спадкодавця.

• Неспілкування спадкоємця і спадкодавця: у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.