Особисті майнові та немайнові права одностатевих пар: порівняльний аналіз від адвоката
3 хв читати
Визнання, правове регулювання та реалізація прав одностатевих пар прямо залежить від суспільного, культурного та політичного устрою конкретної країни світу. Які відмінності та виклики існують у нас, а також юрисдикціях Заходу та Сходу.
Україна: поступове визнання
В Україні правовий статус одностатевих пар наразі не визнаний, хоча ведуться дискусії щодо можливості введення законодавства про цивільні партнерства. Тож ці люди залишаються юридично незахищеними, оскільки в законодавстві немає окремих норм, які визнавали б їх права.
Одностатеві партнери не можуть спільно володіти майном на умовах, передбачених для подружжя. У разі придбання спільного майна в Україні такі пари стикаються з необхідністю оформлення прав власності як співвласники або через цивільні договори.
Партнери можуть володіти спільним майном через договори купівлі-продажу або інші юридичні механізми, але без спеціальних прав на спільне проживання та використання майна. Також одностатеві партнери не мають пріоритету в спадкуванні після смерті партнера. Спадок можливий тільки через заповіт, що є обмеженням у порівнянні з гетеросексуальними подружжями.
Що стосується немайнових прав, то українське законодавство не визнає права одностатевих партнерів на ухвалення рішень у медичних чи юридичних питаннях від імені один одного. Це ускладнює доступ до інформації чи прийняття рішень у разі виникнення критичних ситуацій. Адже одностатеві партнери не мають автоматичного доступу до медичної інформації або права приймати рішення про лікування партнера у разі його недієздатності.
Також неможливе прийняття спільних рішень щодо дітей, опіки чи встановлення батьківства, не врегульоване право на спільне проживання та користування житло
Законопроєкти, що передбачають введення цивільного партнерства, поки не знайшли широкої підтримки, хоча поступові зрушення в громадській думці демонструють певну підтримку ідей рівності прав. Так, у травні 2023 року було подано законопроєкт, що передбачав запровадження реєстрованих цивільних партнерств, які могли б включати одностатеві пари. Однак ця ініціатива схвалена не була.
Розвинені країни Заходу: високий рівень захисту прав
У більшості розвинених країн Заходу, зокрема в ЄС, США, Канаді, Австралії, одностатеві пари мають широкий спектр майнових і немайнових прав, які реалізуються через інститути одностатевого шлюбу або цивільного партнерства.
У країнах, що легалізували одностатеві шлюби, такі пари мають повне право на спільне володіння майном, доступ до спадщини та розподілу активів у випадку розлучення. Це право прирівнюється до прав гетеросексуальних подружжів і забезпечується на рівні державного законодавства.
В таких країнах одностатеві партнери мають право ухвалювати медичні, юридичні рішення один за одного, визнавати спільну опіку над дітьми та користуватися пільгами, які надаються подружнім парам, такими як відпустки по догляду за дітьми, страхування, податкові пільги тощо. Крім того, країни, де дозволено усиновлення, як-от Швеція, Нідерланди та Іспанія, визнають право одностатевих пар на усиновлення дітей, що значно підвищує рівень рівноправності.
Втім, рівень суспільної підтримки ЛГБТ-спільноти варіюється, і деякі регіони або спільноти можуть залишатися консервативними.
Так, у Європі, Північній Америці та частині Південної Америки, активно захищають права одностатевих пар через визнання їхніх шлюбів або цивільних партнерств. Це, зокрема, країни Європейського Союзу, такі як Нідерланди, Німеччина, Іспанія, Франція, а також США, Канада та інші.
Тут одностатеві пари:
- мають рівні права з гетеросексуальними парами щодо спільного володіння майном, його розподілу у разі розлучення або смерті одного з партнерів;
- автоматично отримують спадкові права, як і у випадку з гетеросексуальними шлюбами, без необхідності укладення додаткових договорів або заповітів;
- мають доступ до медичної інформації партнера та можливість приймати рішення щодо лікування у разі його недієздатності.
Крім цього, визнається спільне батьківство або усиновлення дітей, що дозволяє реалізовувати права на виховання та юридичну опіку.
Існують також країни, які хоча і не визнають одностатеві шлюби, але дозволяють реєстровані цивільні партнерства, що надають частковий захист правам одностатевих пар. Це, зокрема, Італія, Греція, Чехія та інші. В таких країнах цивільні партнери можуть спільно володіти майном, отримувати спадкові права та ділити майно у разі розриву стосунків, мають доступ до медичної інформації та прийняття рішень. Водночас, права на усиновлення дітей або статус спільних батьків часто обмежені.
Автократичні країни: заборони та переслідування
У багатьох автократичних країнах Сходу, включаючи держави Близького Сходу, Південної Азії та деякі африканські країни, питання прав одностатевих пар залишається табуйованим або навіть криміналізованим. Закони таких країн часто відображають традиційні або релігійні норми, які не визнають права ЛГБТ-спільноти, а також заперечують будь-які форми цивільного партнерства чи особистих прав.
У таких країнах одностатеві пари не мають юридичного статусу, тому можливість спільного володіння майном обмежується звичайними цивільними угодами. Майно одностатевих партнерів не може бути захищене державними інститутами в разі розірвання стосунків або смерті одного з партнерів, що залишає їх без належного правового захисту.
Партнери позбавлені права ухвалювати медичні рішення один за одного, отримувати спадщину або доступ до фінансової підтримки у випадку непрацездатності одного з них. Більше того, у Саудівській Аравії, Ірані, Нігерії одностатеві стосунки криміналізовані, і партнерів може очікувати суворе покарання.
У країнах з автократичним режимом одностатеві пари не тільки не мають прав, а й наражаються на високі ризики переслідування, зокрема кримінальні санкції та соціальне осудження. Такі умови ставлять людей у ситуацію, де вони змушені приховувати свої стосунки, щоб уникнути репресій і загроз фізичної безпеки.
Заборона одностатевих партнерств існує в країнах з консервативними поглядами чи релігійними традиціями, як-от країни Близького Сходу, Африки, а також деякі країни Азії.
У росії правове визнання одностатевих пар заборонене. Там діє так званий закон про заборону пропаганди гомосексуалізму, який обмежує можливість публічного обговорення прав ЛГБТК+ спільноти. Спільне володіння майном у рф можливе через договори, але правового визнання партнерства для розподілу майна після розірвання стосунків чи смерті одного з партнерів не існує. Спадкові права також не передбачені, за винятком випадків, коли залишено заповіт. Однак заповіт не гарантує повний захист інтересів партнера у разі його оскарження іншими родичами. Партнери не мають права приймати рішення за хворого або недієздатного партнера, як це можливо для подружжя. Спільне проживання та захист у випадку розриву стосунків не забезпечені. І це формує стан соціальної та юридичної незахищеності.
Глобальні тенденції та виклики
Порівняльний аналіз показує суттєві відмінності у реалізації особистих майнових та немайнових прав одностатевих пар.
В Україні попри відсутність законодавчого визнання одностатевих партнерств ведуться дискусії щодо запровадження цивільних партнерств, що може поліпшити їхнє правове становище. Спостерігаються поступові кроки у напрямі реформування законодавства, що спрямоване на розширення прав ЛГБТК+ спільноти. Пропоновані законопроєкти щодо цивільних партнерств можуть наблизити країну до міжнародних стандартів прав людини, відповідаючи вимогам Європейського Союзу та демократичних принципів.
У світі існує багато країн, особливо західних, досягли високого рівня правової інклюзії, забезпечуючи рівні майнові та немайнові права гомосексуальних пар з гетеросексуальними подружжями. Визнання одностатевих шлюбів або цивільних партнерств дозволяє одностатевим парам повноцінно реалізовувати свої майнові та немайнові права. Такий підхід відображає пріоритети західних держав щодо правової рівності всіх громадян незалежно від їхньої сексуальної орієнтації.
Західний підхід до прав одностатевих пар базується на принципах, що закладені у міжнародних правозахисних стандартах, зокрема в таких документах, як Загальна декларація прав людини ООН та Конвенція з прав людини та основоположних свобод. Ці стандарти вимагають рівного ставлення до всіх громадян і захисту їхніх особистих свобод, включно з правом на шлюб, приватне життя, власність і свободу від дискримінації. Саме відповідність західного підходу принципам прав людини є важливою складовою досягнення більш справедливого суспільства, де всі пари, незалежно від їхньої орієнтації, мають рівні права та можливості.
Матеріал опубліковано у виданні «Юридична практика».
Юрій Григоренко, заступник голови Комітету НААУ з питань гендерної політики
Без автора