Перебування єдиного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих територіях України може бути підставою для закриття провадження у справі про банкрутство – КГС ВС

Перебування основної частини майна боржника на тимчасово окупованій території України та безуспішність дій ліквідатора з пошуку іншого майна боржника, що об’єктивно унеможливлює завершення ліквідаційної процедури за правилами КУзПБ, може бути підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У справі, яка розглядалася, кредитор та ліквідатор боржника звернулися до суду із заявами про закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (в інших випадках, передбачених цим Кодексом) у зв’язку з неможливістю завершити процедуру ліквідації у цій справі в установлені законом строки через перебування виявленого майна боржника на окупованій території, що зумовлює тривалу процедуру (затягування) провадження у справі.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні заяв відмовили.

Не погоджуючись із такими рішеннями, КГС ВС звернув увагу, що приписами п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ законодавець встановив заборону на відкриття, а відповідно і на здійснення провадження у справі про банкрутство боржника, ініційованого за заявою кредитора, у разі, зокрема, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях.

Водночас попри визначення законодавцем наведених обставин як заборони саме на відкриття провадження у справі про банкрутство відповідна заборона, що логічно поширюється і на подальше здійснення провадження в такій справі, означає, що настання обставин, передбачених наведеними приписами п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, у справі про банкрутство, провадження в якій відкрито до введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, може бути розцінено у справі про банкрутство як передбачений цим Кодексом інший випадок для закриття провадження у справі про банкрутство в розумінні п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

На момент ухвалення оскаржуваних судових рішень ліквідаційна процедура боржника тривала понад два роки, тобто більше, ніж встановлений законом строк–12 місяців. При цьому КГС ВС зазначив, що воєнний стан сам по собі не є безумовною підставою для продовження судом строку процедури ліквідації у справі про банкрутство. Такий строк може бути продовжений через воєнний стан у розумних межах, тобто за умови, що мета провадження у справі про банкрутство та цілі ліквідації боржника є об’єктивно досяжними, тобто реальними, а їх досягнення в межах встановлених КУзПБ строків через воєнний стан сповільнюється, однак не перестає  бути можливим.

Внаслідок перебування з 24 лютого 2022 року на окупованій території основної частини майна боржника (цілісного майнового комплексу тощо), що підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника, та безуспішності дій з пошуку іншого (рухомого) майна боржника настала об’єктивна неможливість завершити процедуру ліквідації боржника за правилами КУзПБ.

Суди попередніх інстанцій не розглянули та не вирішили питання щодо повноти вчинених ліквідатором боржника дій з пошуку, виявлення та реалізації майна боржника; об’єктивної можливості успішно завершити процедуру банкрутства боржника у встановлені законом строки; закриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстави, передбаченої п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ в поєднанні з приписами п. 1-6 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу та  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова КГС ВС від 15 квітня 2025 року у справі № 913/355/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127249531.

Верховний Суд