Податкові перевірки Боржника в процедурах банкрутства та їх наслідки
1 хв читати
Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) вступив в дію 21 жовтня 2019 року.
Згідно із ч.2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу втратили чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про банкрутство».
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Однак, з введенням в дію КУзПБ низка питань залишилась невирішеною та потребує законодавчого врегулювання.
Зокрема, хочу звернути увагу на одне із актуальних питань, яке виникає в процедурі банкрутства.
На практиці зустрічаються непоодинокі випадки, коли податкові органи проводять перевірки боржника на стадії ліквідаційної процедури, на підставі положень Податкового кодексу України (ПКУ).
Як передбачено п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПКУ, однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є те, що стосовно платника податків розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності ФОП, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Втім, проаналізувавши положення ст. 59 КУзПБ, можна зробити висновок, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені) процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Разом з тим, ані положення КУзПБ, ані ПКУ не визначають стадію банкрутства, у якій має бути проведена перевірка боржника податковим органом, що, в свою чергу, не забороняє податковому органу проведення перевірки після визнання боржника банкрутом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19: норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
З вищенаведених норм вбачається, що після ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом – у банкрута не виникає жодних зобов’язань. Тому логічним є те, що контролюючий орган може провести перевірку саме в процедурах розпорядження майном та/або санації боржника, оскільки тільки в даних процедурах проведення податкової перевірки і визначення грошових зобов’язань є ефективними та реально спрямованими на запобігання порушення податковому законодавству.
Враховуючи вищенаведене, та оскільки проведення перевірки податковим органом в ліквідаційній процедурі банкрута не створює наслідків для боржника, – постає питання, якою ж є мета проведення податкової перевірки на стадії ліквідацій.
Дане питання, на мою думку, потребує врегулювання на законодавчому рівні, задля запобігання зловживанню повноваженнями податковими органами щодо проведення перевірки боржника, а також задля уникнення додаткового тиску на боржника.
