Порушення під час повідомлення про підозру: судова практика
15 хв читати
Про судову практику щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру розповів помічник судді Вищого антикорупційного суду Олексій Кабанець під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками судову практику щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру, а саме:
1. Відсутність повноважень у слідчого/прокурора для повідомлення особі про підозру (підписання тексту підозри та фактичне її вручення особі) а також делегування таких повноважень іншим особам.
2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
- 2.1. Залучення захисника.
- 2.2. Нероз’яснення підозрюваному прав, передбачених ст. 42 КПК.
- 2.3. Відсутність відомостей про понятих, які своїми підписами засвідчили відмову особи від одержання повідомлення про підозру.
- 2.4. Здійснення повідомлення про підозру поза межами передбаченого законом строку.
- 2.5. Підстави для зміни раніше повідомленої підозри та для повідомлення про нову підозру.
- 2.6. Вручення повідомлення про підозру у певному конкретно визначеному місці.
3. Чи може суд зобов’язати слідчого повідомити певній особі про підозру?
4. Розбіжність між викладом фактичних обставин у повідомленні про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) та викладом фактичних обставин в обвинувальному акті.
5. Повідомлення про підозру померлій особі.
6. Повідомлення про підозру особі, яка раніше допитувалась у якості свідка.
У рамках характеристики судової практики щодо надання оцінки порушенням під час повідомлення про підозру акцентовано на наступному:
1. Відсутність повноважень у слідчого/прокурора для повідомлення особі про підозру (підписання тексту підозри та фактичне її вручення особі) а також делегування таких повноважень іншим особам
«КПК України не містить конкретного переліку підстав для скасування повідомлення про підозру.
Однак із аналізу положень ст.ст.276-278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:
- Неналежний суб’єкт складення та вручення повідомлення про підозру;
- Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;
- Необґрунтованість підозри.
Судова практика:
«…саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру не тим слідчим, який його склав, за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 277 КПК України суб’єктом, із урахуванням того, що обидва слідчих входять до групи слідчих, яким у визначеному законом порядку доручено розслідувати вказане кримінальне провадження, не порушує права на захист засудженого, про що він стверджує в касаційній скарзі».
Постанова ККС ВС від 30.11.2021 – справа № 601/473/20, провадження № 51-3269км21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673740.
«…стороною обвинувачення не було надано документів, які б підтверджували повноваження дізнавачів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ОСОБА_22 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021255350000008, у формі процесуального документа, тобто, постанови, як того передбачає КПК України. Відтак, враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 було складено дізнавачем ОСОБА_22, який, з огляду на викладене, на час складання та вручення повідомлення про підозру, тобто, станом на 29.01.2021 року, не мав повноважень у даному кримінальному провадженні, не можна вважати, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021255350000008 від 10.01.2021 року було повідомлено про підозру з дотриманням порядку, передбаченого КПК України. Так, прокурором долучені на обґрунтування висунутого обвинувачення матеріали кримінального провадження… є недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні, так як отримані на підставі проведення слідчих дій не уповноваженими особами…Отже, фактично дане повідомлення про підозру було здійснено на підставі недопустимих доказів. Із огляду на наведене, суд приходить до висновку, що фактично обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КПК України, було висунуте з порушенням порядку та встановленої процедури, з огляду на те, що останній фактично на час висунення йому обвинувачення, не перебував у статусі підозрюваного.
Вирок Кам’янського районного суду Черкаської області від 30.04.2021, справа № 696/99/21, провадження № 1-кп/696/48/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96662602.
«Що стосується касаційних доводів захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрювного за ч. 3 ст. 187 КК України так як повідомлення про підозру погоджено неповноважним прокурором, а також вручено поза межами строку, що визначений у ст.278 КПК України, то колегія суддів звертає увагу на таке. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ст. 278 КПК України). Прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування ст. 37 КПК України). За змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, обов’язково повинно прийматися у формі постанови, яка має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Постанова ККС ВС від 07.10.2021, справа № 175/195/17, провадження № 51-1579 км 21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100428538.
«…колегія суддів керується принципом безперервності діяльності органів державної влади. У такому випадку це означає, що повноваження керівника обласної прокуратури повинні здійснюватися незалежно від кадрових змін, якщо тільки будь-якими змінами не передбачено ліквідацію цієї посади. До того ж здійснення письмового повідомлення про підозру виконуючим обов’язків особи, яка прямо визначена КПК України, автоматично не порушує встановлені Конституцією та КПК України гарантій прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, Суд доходить висновку, що відсутність у КПК України прямої вказівки на можливість здійснення повноважень керівника обласної прокуратури виконувачем його обов’язків не свідчить про таку заборону».
Постанова ККС ВС від 27.11.2023, справа № 721/852/21, провадження № 51-4866 км 23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/115476510.
2. Порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру:
- Залучення захисника.
- Нероз’яснення підозрюваному прав, передбачених ст. 42 КПК.
- Відсутність відомостей про понятих, які своїми підписами засвідчили відмову особи від одержання повідомлення про підозру.
- Здійснення повідомлення про підозру поза межами передбаченого законом строку.
- Підстави для зміни раніше повідомленої підозри та для повідомлення про нову підозру.
- Вручення повідомлення про підозру у певному конкретно визначеному місці.
2.1. Залучення захисника
- Неприбуття адвоката на процедуру вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення в порядку ст. 278 КПК України не є перешкодою для реалізації відповідного процесу:
«…матеріалами кримінального провадження підтверджується, що після затримання ОСОБА_7 слідчим було повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області про затримання та надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 і було забезпечено його захисником. При цьому, неприбуття адвоката на процедуру вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення в порядку ст. 278 КПК України не є перешкодою для реалізації відповідного процесу. Колегія суддів також зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 отримав без будь-яких зауважень до його вручення, а також йому було вручено пам’ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, де зокрема, підозрюваного ознайомлено з правом на першу вимогу мати захисника, цим правом він у подальшому скористався, з правом на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій. Засуджений був забезпечений захисником на всіх етапах кримінального провадження та активно користувався правовою допомогою, що забезпечило дотримання процесуальних гарантій, які виключають сумніви щодо правомірного отримання відомостей від підозрюваного за відсутності протиправного тиску на нього, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе та справедливості кримінального провадження в цілому. Із урахуванням наведених обставин, доводи сторони захисту про порушення права засудженого на захист є безпідставними, оскільки його затримання з подальшим врученням повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відбулося без порушень його конституційних прав і свобод».
Постанова ККС ВС від 31.01.2023, справа № 689/1558/20, провадження № 51-1801км21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108807495.
- Загальний порядок повідомлення про підозру закріплено у Главі 22 КПК України, яка не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.
«Загальний порядок повідомлення про підозру закріплено у Главі 22 КПК України, яка не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру. Із матеріалів кримінального провадження слідує, що 01 травня 2018 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру та у цей же день йому було призначено захисника ОСОБА_13. Надалі, 25 червня 2018 року, ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну підозри, яке відбулося за участі його захисника. Заслуговує на увагу той факт, що обставини цього кримінального провадження не були такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України вказували на обов`язкову участь захисника».
Постанова ККС ВС від 09.03.2023, справа № 626/1334/18, провадження № 51-3340 км 22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109580825.
2.2. Нероз’яснення підозрюваному прав, передбачених ст. 42 КПК
Колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок судів про недопустимість доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії, оскільки недотримання права особи зберігати мовчання мало прямий вплив на зміст повідомлених підозрюваним даних щодо наявності психотропної речовини, а також місць її зберігання.
«Надаючи правову оцінку ланцюгу подій, що відбувалися 17 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що з часу фактичного затримання ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного, проте йому не були роз`яснені права затриманої особи, передбачені ст. 42 КПК, серед інших і право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього. Ураховуючи зазначені вище обставини, суд першої інстанції констатував істотне порушення права ОСОБА_7 на захист та відповідно до положень ст. 87 КПК визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 17 січня 2020 року й показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин вилучення наркотичного засобу, з чим погодився й Київський апеляційний суд. Крім того, керуючись доктриною «плодів отруйного дерева», районний суд визнав недопустимими доказами висновки експертів від 10, 13 та 14 лютого 2020 року № 11-2/572, № 11-2/569, № 11-2/571, відповідно, а також від 02 березня 2020 року № 11-2/557. Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій у цьому провадженні обставин, відповідно до яких огляд місця події був проведений за участю підозрюваного ОСОБА_7, якому слідчий не роз’яснив, зокрема і прав на захист та не говорити нічого з приводу підозри проти нього, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок судів про недопустимість доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії, оскільки недотримання права особи зберігати мовчання мало прямий вплив на зміст повідомлених підозрюваним даних щодо наявності психотропної речовини, а також місць її зберігання».
Постанова ККС ВС від 22.03.2023, справа № 759/5613/20, провадження № 51-3843км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109810027.
2.3. Відсутність відомостей про понятих, які своїми підписами засвідчили відмову особи від одержання повідомлення про підозру
Судова практика:
«08 листопада 2018 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, вручена пам’ятка про процесуальні права й обов’язки підозрюваного та складено протокол роз’яснення підозрюваному права на захист, від підписання та ознайомлення з якими він відмовився. Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснювалося за відсутності захисника. Факт відмови засудженого від підписання повідомлення про підозру, пам’ятки про процесуальні права та обов’язки підозрюваного і протоколу роз`яснення підозрюваному права на захист засвідчено двома підписами в графі для проставлення підпису понятими. Однак крім підписів у вказаних процесуальних документах не зазначено жодної інформації про понятих, зокрема прізвища, ім`я, по батькові, місця проживання чи інші контактні дані. Внаслідок такого порушення неможливо ідентифікувати цих осіб, зокрема з метою встановлення відповідності критеріям, визначеним ч. 7 ст. 223 КПК, згідно з якою понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. З цих же підстав унеможливлено перевірку дотримання порядку повідомлення про підозру ОСОБА_6 в цьому провадженні та роз’яснення йому процесуальних прав».
Постанова ККС ВС від 10.03.2021, справа № 462/2020/19, провадження № 51-4660км20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509375.
2.4. Здійснення повідомлення про підозру поза межами передбаченого законом строку
Щодо недотримання вимог статті 278 КПК України, то колегія суддів акцентує увагу на тому, що процесуальні строки за своїм функціональним призначенням є засобами реалізації процесуальних прав або виконання процесуальних обов’язків. Залежно від цього сплив процесуальних строків тягне за собою різні правові наслідки: закінчення строку реалізації права спричиняє припинення можливості ним скористатися, сплив строку виконання обов’язків не припиняє необхідності виконати цей обов’язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов’язкової дії.
Стосовно твердження засудженого про те, що його фактично затримано 05 квітня 2021 року о 18:55, а письмове повідомлення про підозру було йому вручено 06 квітня 2021 року о 19:12, тобто на 17 хвилин пізніше встановленого строку для вручення повідомлення про підозру, тобто, після спливу двадцяти чотирьох годин, не спричиняє недійсність вказаної процесуальної дії, а відтак, не впливає на допустимість всіх доказів, здобутих у кримінальному провадженні після вручення йому підозри.
Постанова ККС ВС від 02.05.2023, справа № 750/5546/21, провадження № 51-3908км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110668643.
2.5. Підстави для зміни раніше повідомленої підозри та для повідомлення про нову підозру
Стаття 277 КПК не ставить до слідчого, прокурора вимогу наводити у повідомленні про підозру (зміну раніше повідомленої підозри) обґрунтування прийняття такого процесуального рішення. При цьому КПК не містить умов для прийняття прокурором, слідчим такого рішення або ж умов щодо обсягу дій, які вони мають вчинити для того, щоб прийняти таке рішення.
«Із приводу посилань засудженого ОСОБА_6 на те, що обов’язковою умовою для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є виникнення певних підстав для цього. Зокрема, у цьому випадку зміні правової кваліфікації кримінального правопорушення, за твердженням засудженого, мало передувати хоча б проведення слідчих та процесуальних дій, що в кримінальному провадженні щодо нього не було зроблено. Як зазначає засуджений, своїх показань не змінював, про що свідчить протокол додаткового допиту підозрюваного від 29 травня 2019 року, а інші докази в органів досудового розслідування відсутні. Проте проаналізувавши зміст ст. 279 КПК колегія суддів не може погодитися із цим твердженням, оскільки можливість/необхідність зміни раніше повідомленої підозри не пов’язана з будь-якими конкретно визначеними в КПК підставами. Стаття 279 КПК лише визначає, що у разі якщо такі підстави виникають, то слідчий або прокурор мають виконати вимоги ст. 278 КПК, тобто скласти повідомлення про нову підозру чи зміну раніше повідомленої підозри. У свою чергу, зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватися шляхом внесення корективів як у фактичну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, так і в юридичну оцінку вчиненого та виражатися, у тому числі через уточнення або зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення. Стаття 277 КПК не ставить до слідчого, прокурора вимогу наводити у повідомленні про підозру (зміну раніше повідомленої підозри) обґрунтування прийняття такого процесуального рішення. При цьому КПК не містить умов для прийняття прокурором, слідчим такого рішення або ж умов щодо обсягу дій, які вони мають вчинити для того, щоб прийняти таке рішення. За викладених обставин, доводи скаржника щодо порушення норм процесуального законодавства при зміні раніше повідомленої підозри є безпідставними». Постанова ККС ВС від 21.04.2021, справа № 578/789/19, провадження № 51-4176км20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96503134.
2.6. Вручення повідомлення про підозру у певному конкретно визначеному місці
Приписи чинного кримінального процесуального законодавства не містять застережень щодо вручення повідомлення про підозру особі у певному місці.
«Суд окремо звертає увагу, що приписи чинного кримінального процесуального законодавства не містять застережень щодо вручення повідомлення про підозру особі у певному місці, тому доводи засудженого в цій частині є безпідставними». Постанова ККС ВС від 14.06.2023, справа № 742/3937/18, провадження № 51-2599 км 19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111647773.
3. Чи може суд зобов’язати слідчого повідомити певній особі про підозру?
«Повідомлення про підозру – це система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з’являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту…а право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.
Натомість, у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов’язав слідчого вчинити процесуальну дію, а саме повідомити про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302 від 03 грудня 2012 року, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, тобто втрутився в дискреційні повноваження слідчого, визначені положеннями статтями 276, 278 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом
Постанова ККС ВС від 05.04.2023, справа № 188/1146/22, провадження № 51-176 км 23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144388.
- Розбіжність між викладом фактичних обставин у повідомленні про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) та викладом фактичних обставин в обвинувальному акті
- «Колегія суддів зауважує, що наявність деяких розбіжностей у встановлених фактичних обставинах кримінального провадження, які викладаються у повідомленні про підозру та обвинувальному акті не суперечить приписам КПК». Постанова ККС ВС від 27.03.2023, справа № 185/1798/18, провадження № 51-670км22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109995498.
- «…різний за змістом виклад у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення в частині дати скоєння протиправного діяння жодним чином не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи захисника про протилежне є неприйнятними». (Постанова ККС ВС від 19.10.2023, справа № 718/1189/22, провадження № 718/1189/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114423720.
- «Розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону». (Постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 15.01.2024 – справа № 683/694/20, провадження № 51-3591кмо23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116446104.
- Повідомлення про підозру померлій особі
У постанові ККС ВС від 06.09.2023 (справа № 454/2705/19, провадження № 51-2870 км 23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113429477), суд дійшов висновку про можливість повідомлення про підозру померлій особі для подальшого закриття провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, зазначивши, що: «…встановлення у діянні складу кримінального правопорушення має здійснюватися з огляду на момент його вчинення, навіть у випадках, коли особа, яка його скоїла, внаслідок злочину загинула. Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об’єктивно вимушений характер, а з іншого – надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім’я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури».
6. Повідомлення про підозру особі, яка раніше допитувалась у якості свідка
п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї.
Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Наведене узгоджується також із положеннями ч. 3 ст. 240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Постанова ККС ВС від 22.02.2024, справа №518/215/19, провадження № 51-3266км23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117241456.
Без автора