Поширення відомостей про розташування Військової служби правопорядку: постанова ВС щодо ст. 114-2 КК

Військова служба правопорядку є спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних Сил України, а тому поширення відомостей про її розташування охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Про це говорить ККС ВС у постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 23 жовтня 2025 року у справі № 725/4553/24 (провадження № 51-2677км25).

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватою та засудили обвинувачену за ч. 2 ст. 114-2 КК України за те, що вона здійснила відеофіксацію розташування відділу Військової служби правопорядку, озвучуючи і вказуючи на місцевість розташування об’єкта, розмістила цей відеозапис на особистому каналі відеохостингу  «Youtube», на який підписано 12,7 тис. користувачів, і в соціальній мережі «TikTok». У касаційній скарзі сторона захисту вважає відділ Військової служби правопорядку правоохоронним органом, який спеціалізується на підтриманні внутрішнього порядку, його військовослужбовці не беруть участі у бойових діях, тобто він не є військовим формуванням, тому в діях обвинуваченої відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що з листа Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ вбачається, що відповідно до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Військова служба правопорядку у ЗСУ є спеціальним правоохоронним формуванням у складі ЗСУ. Інформація про розташування відділу Військової служби правопорядку не підлягає розміщенню у відкритому доступі і на офіційних вебпорталах Міністерства оброни України та Генерального штабу ЗСУ не оприлюднювалась. Таким чином, твердження сторони захисту про те, що місце розташування відділу Військової служби правопорядку є загальновідомим, суперечить здобутим доказам у справі, оскільки у відкритих джерелах за адресою, де обвинувачена здійснювала відеозапис із прив’язкою до місцевості, будь-яких даних про розташування відповідного військового формування не міститься.

Колегія суддів ККС ВС звернула увагу, що саме здійснення відеозйомки розташування військового об’єкта, фіксування перебування в ньому або біля нього військових чи військової техніки, тобто підтвердження, що такий об’єкт функціонує у штатному режимі, може створити загрозу такому об’єкту шляхом подальшого поширення відповідної інформації, незалежно від його способу (опублікування в пресі, передання по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, через мережу «Інтернет», через соціальні мережі або інші засоби телекомунікаційного зв’язку).