Повістка — не адміністративний акт: суд у Києві закрив справу про її скасування

Немає акта — немає й спору

Розглянувши матеріали у письмовому провадженні, суд встановив відсутність предмета публічно-правового спору. Відповідно до статті 19 КАС України, адміністративні суди розглядають спори щодо рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Водночас не кожна дія органу влади є таким рішенням у процесуальному сенсі.

Суд підкреслив: повістка не створює нових прав чи обов’язків для військовозобов’язаного. Обов’язок з’явитися до ТЦК виникає безпосередньо із закону, а не з факту вручення повістки. Вона лише повідомляє про необхідність виконання вже встановленого законом обов’язку.

Отже, виготовлення та вручення повістки — це допоміжна процесуальна дія в межах мобілізаційного механізму, а не владне управлінське рішення, що змінює правовий статус особи.

Закон — джерело обов’язку, повістка — форма повідомлення

Суд послався на Закон №2232-ХІІ та Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою КМУ від 23.02.2022 №154. Саме цими нормами визначено повноваження ТЦК щодо оповіщення громадян про необхідність явки.

Ключовий висновок суду: повістка є лише засобом оповіщення, а не нормативним чи індивідуальним адміністративним актом. Відтак вона не може бути оскаржена ані в адміністративному, ані в іншому судочинстві як самостійний предмет спору.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд раніше вже висловив аналогічну правову позицію — у постановах від 08.09.2022 у справі №300/1263/22 та від 23.10.2024 у справі №380/2838/24. Найвища судова інстанція наголосила: повістка — це форма реалізації законодавчого припису, а не акт, який підлягає самостійному скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції фактично підтвердив усталену практику.

Що може бути предметом оскарження

Водночас суд окремо зазначив: це не означає, що діяльність ТЦК повністю виведена з-під судового контролю. Оскарженню можуть підлягати:

-рішення про призов;

-рішення про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності;

-висновки військово-лікарських комісій;

-інші індивідуальні акти, які безпосередньо впливають на права та обов’язки особи.

Сам факт виклику до ТЦК не свідчить про порушення прав — а відсутність порушеного права виключає можливість судового захисту.

У підсумку провадження у справі було закрито, а позивачу роз’яснено, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку будь-якого судочинства.