Практичні аспекти притягнення до адмінвідповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит: роз’яснення адвоката

Про практичні моменти притягнення до адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит розповіла адвокатка Тетяна Лежух під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практичні моменти притягнення до адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит, а саме:

• 1. Законодавче регулювання.
• 2. Діючий порядок.
• 3. Судова практика та практичні рекомендації.

У рамках характеристики притягнення до адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит акцентовано на наступному:

1. Законодавче регулювання:

• Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти пʼяти до пʼятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Діючий порядок

Потерпілими від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 КУпАП є адвокати, члени кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, їх палат, право на отримання інформації яких порушено.

Провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію), у частині порушення права на інформацію, порушується за заявами адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена, на території юрисдикції відповідної ради адвокатів регіону, за адресою основного робочого місця адвоката (куди» адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування), місцезнаходженням кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, її палати.

Рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення приймається після проведення перевірки, за умови відповідності адвокатського запиту, заяви (звернення) та доданих до неї матеріалів.

Перевірка може складатися з направлення письмових чи усних звернень до заявника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання додаткових пояснень.

Матеріали про адміністративне правопорушення, що передаються до суду, повинні містити:

• протокол про адміністративне правопорушення;
• пояснення особи, відносно якої складено протокол щодо обставин адміністративного порушення (якщо такі подані) і якщо вони подані окремо від протоколу;
• документи щодо обставин, які помʼякшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (за їх наявності);
• копію заяви (звернення) адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена, з доданими матеріалами.

3. Судова практика та практичні рекомендації

Рішення Харківськького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 520/6313/24 :

У адвокатському запиті позивачем вказано, що відповідь на запит надіслати на мою електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд звертає увагу на роз`яснення, що надані у пункті 11.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації” у якій зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме: паперову чи електронну. У випадку, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

У пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 роз`яснено: “частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У випадку, якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача”.

Таким чином, аналіз положень частини 5  статті 19 Закону №2939-VІ  дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника інформації. Однак, у тому випадку, коли у запиті позивача вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них.

Суд звертає увагу на те, що у запиті позивачем визначено лише один варіант отримання відповіді на запит, а саме: надіслання запитуваних документів на електронну адресу.

Так, суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один і той же запит.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.