Практичні моменти притягнення до адмінвідповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит

Про практичні моменти притягнення до адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит розповіла адвокат Тетяна Лежух під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками практичні моменти притягнення до адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит, а саме:

• 1. Неповна відповідь на запит/відписка: що робити?
• 2. Типові помилки адвокатів.
• 3. Отримання інформації в судовому порядку.
• 4. Алгоритм притягнення до відповідальності за ненадання відповіді.
• 5. Чому адвокатам важливо відстоювати своє право на інформацію?
• 6. Нюанси оформлення адвокатських запитів.
• 7. Цікава дисциплінарна практика.

У рамках характеристики за ненадання відповіді на адвокатський запит акцентовано на наступному:

1. Неповна відповідь на запит/відписка: що робити?

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), тощо.

2. Типові помилки адвокатів:

1. Затягування щодо подачі заяви про адміністративне правопорушення;
2. Неправильно оформлений запит і ордер;
3. Відсутність у адвокатському запиті контактної інформації (електронна пошта, номер телефону);
4. Направлення заяви про притягнення до відповідальності без уточнення особи;
5. Неправильне формулювання заяви;
6. Запит не повинен стосуватися особистих питань;
7. Важливо розрізняти запит на надання публічної інформації і адвокатський запит;
8. Неправильно оформлений опис;
9. Неправильно визначено уповноважену особу;
10. Не відстежується справа;
11. Витребування конфіденційної інформації без зазначення мети;
12. Витребування конфіденційної інформації, яка належить до комерційної таємниці.

3. Отримання інформації в судовому порядку

Матеріали про адміністративне правопорушення, що передаються до суду, повинні містити:

• протокол про адміністративне правопорушення;
• пояснення особи, відносно якої складено протокол щодо обставин адміністративного порушення (якщо такі подані) і якщо вони подані окремо від протоколу;
• документи щодо обставин, які пом’якшують/обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (за наявності);
• копію заяви (звернення) адвоката, КДКА, її палати або члена, з доданими матеріалами.

4. Алгоритм притягнення до відповідальності за ненадання відповіді

Відповідно до ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Потерпілими від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 КУпАП є адвокати, члени кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, їх палат, право на отримання інформації яких порушено.

У пункті 9-1 ч. 1 ст. 255 КУпАП вказано, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати: голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів.

Провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію), у частині порушення права на інформацію, порушується за заявами адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена, на території юрисдикції відповідної ради адвокатів регіону, за адресою основного робочого місця адвоката (куди адвокатом сплачено щорічний внесок адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування), місцезнаходженням кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, її палати.

Рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення приймається після проведення перевірки, за умови відповідності адвокатського запиту, заяви (звернення) та доданих до неї матеріалів.

Перевірка може складатися з направлення письмових чи усних звернень до заявника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання додаткових пояснень.

5. Чому адвокатам важливо відстоювати своє право на інформацію?

1. Формується повага до професійних прав адвокатів.
2. Збільшення рівня довіри з боку клієнтів.
3. Можливість використати інформацію в інтересах клієнтів.

6. Нюанси оформлення адвокатських запитів

Згідно статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 21 Закону України “Про інформацію” інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Отримання конфіденційної інформації шляхом направлення адвокатського запиту можливе у разі долучення до адвокатського запиту інших документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації.

Подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв’язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.

Адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону, якою, зокрема, встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.

Подавати адвокатські запити з метою одержання консультацій і роз’яснень положень законодавства заборонено.

Судова практика:

• Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20.05.2015 у справі № 367/1922/15-ц:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що на підставі свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю N 3359 від 29.05.2008 р., виданого міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури здійснює адвокатську діяльність. Зазначає, що на підставі договору про надання правової допомоги N 18/07 від 18.07.2014 р. надає правову допомогу ОСОБА_3. Для належного виконання договору, 27.08.2014 р. звернувся до директора ТОВ “Будівельна компанія “Опора” ОСОБА_2 із адвокатським запитом за вих. N 127, в якому просив надати необхідну для захисту прав клієнта офіційну інформацію та належним чином завірені копії документів, що підтверджують дану інформацію. Зауважує, що адвокатський запит повністю відповідав вимогам ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Однак, відповідач, протягом терміну, визначеного Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, відповіді на адвокатський запит не надав, у зв’язку із чим позивач повідомив Раду адвокатів Київської області про порушення професійних прав. Зазначає, що за поданням Ради адвокатів, відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, а Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24.12.2014 р. відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-3 КУпАП. Вказує, що ненаданням відповіді на адвокатський запит завдано шкоди діловій репутації. Тобто, внаслідок неправомірних дій відповідача була принижена ділова репутація позивача як адвоката, а саме: висвітлення позивача перед клієнтом як неспроможного належним чином захистити права та інтереси, що позбавляє можливості в подальшому надавати правову допомогу клієнту – ОСОБА_3 та отримувати інших клієнтів за його рекомендацією. Тому просить стягнути із відповідача грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі – 6 000,00 грн.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених норм Закону, оскільки ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-3 КУпАП з приводу ненадання інформації на адвокатський запит ОСОБА_1 від 27.08.2014 р., внаслідок чого відбулося приниження ділової репутації адвоката, а саме ненадання належної правової допомоги клієнту – ОСОБА_3, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди. Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, на якому наполягає позивач, є завищеним та не повністю підтвердженим, тому стягує із відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

• Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі №807/178/18:

Як зазначалося адвокат звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому просила надати їй інформацію про дату видачі паспорта третій особі – ОСОБА_4 і копію його заяви про видачу паспорта у 2014 році.

Отже, вирішення питання права на отримання запитуваної інформації знаходиться в площині двох законів – Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” і Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Перший визначає право адвоката на внесення і розгляд адвокатського запиту, а другий врегульовує режим доступу до інформації, яку просить надати адвокат.

Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення частини 1 статті 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в частині права на отримання запитуваної інформації від відповідача.

Другим аспектом права на отримання запитуваної інформації є її віднесення до публічної. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що запитувана інформація була створена суб`єктом владних повноважень і на виконання його владних повноважень, а отже є такою, що відноситься до публічної.

Обставина, що відповідач є розпорядником публічної інформації не є спірною у цій справі, а відповідно обмеження розпорядником доступу до інформації з огляду на вимоги частини 2 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” повинно здійснюватися таким чином: 1) встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів; 2) встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам; 3) порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право на цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Тобто підставою для відмови у наданні запитуваної інформації відповідачем визначено конфіденційність останньої, однак обґрунтування такої відмови, на виконання положень частини 4 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, із зазначенням яка саме запитувана інформація є конфіденційною не наведено.

При цьому, згідно наданого адвокатського запиту, крім інформації в ньому також запитувався документ. Інформації про розгляд цього питання лист відповідача від 25.01.2018 також не містить.

Отже, запитувана інформація є інформацією, що містить персональні дані фізичної особи, проте, з огляду на мету її надання та обсяг не може завдати істотної шкоди інтересам цієї особи.

У зв`язку з цим касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позов шляхом зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати адвокату інформацію згідно адвокатського запиту від 19.01.2018 року.

• Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 340/2502/23:

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів позивача в частині ототожнення поданого адвокатського запиту щодо надання інформації про можливість отримання відстрочки від призову на військову службу час мобілізації ОСОБА_1 , із зверненням для прийняття рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з огляду на таке.

Частина перша статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвокатський запит – як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката спрямоване до суб`єктів владних повноважень, інших юридичних осіб, метою якого є отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Враховуючи правову природу «адвокатського запиту», та зважаючи на порушені питання в адвокатському запиті від 31 березня 2023 року, останній не є зверненням військовозобов`язаного щодо вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідачем листом від 05 квітня 2023 року вих. № 6/3924 надано відповідь на адвокатський запит.

7. Цікава дисциплінарна практика:

• Рішення ВКДК № ІІ – 001/2023 від 23.02.2023;
• Рішення ВКДК № XII – 006/2021 від 01.12.2021;
• Рішення ВКДК № IV – 004/2022 від 29.04.2022;
• Рішення ВКДК № ІІ – 005/2022 від 01.02.2022;
• Рішення ВКДК № VI – 018/2021 від 30.06.2021.