Права на контент, створений працівником

В сучасному світі контент (тексти, фото-, відеоматеріали, інфографіка, анімація, подкасти, тощо) все частіше створюються працівниками в рамках виконання трудових обов’язків. Чим далі, тим більший попит у компаній на спеціалістів творчих професій.

Згідно з дослідженням Національного агентства кваліфікацій, до 30 професій і відповідних кваліфікацій, які будуть найбільш запитуваними на ринку праці найближчі десять років, входить розробник інтернет-контенту, аналітик соціальних мереж, веб-розробник та UX дизайнер. То ж важливим аспектом співпраці з представниками цих професій є не лише питання, що створюють такі спеціалісти, а й кому належать майнові права інтелектуальної власності на створені ними об’єкти.

Те, що ми звикли називати словом “контент” в законодавстві України називається твором. В свою чергу, твори є об’єктами авторського права. Тут і виникає перша складність, адже просто отримати об’єкт, у якому втілено твір (файл із текстом допису, до прикладу) не означає отримати право його використовувати. Для того, щоб твір оприлюднювати, публікувати, робити копії, змінювати або ж використовувати в інший спосіб треба мати майнові права інтелектуальної власності на твір або дозвіл на його використання від правовласника. Простими словами, щоб опублікувати допис в обліковому записі роботодавця в Instagram потрібно мати правову підставу, що дозволяє таку публікацію.  

У кого виникають права на твір і як роботодавцю отримати майнові права?

Первинно майнові права інтелектуальної власності на твір виникають у автора (людини), з моменту створення твору. Це означає, що автор набуває виключні майнові права інтелектуальної власності на твір (право використовувати твір, дозволяти використання твору іншим та забороняти його використання іншим особам) та невідчужувані немайнові права (в тому числі право на ім’я, обирати псевдонім, залишатися анонімом).

Роботодавець може набути майнові права інтелектуальної власності на твір на підставі правочину або закону. В контексті творів, створених працівником такою підставою буде трудовий договір (контракт). Закон України “Про авторське право та суміжні права” (надалі – Закон)  визначає категорію творів, створених працівником як службові і відповідно визначає правові наслідки створення службового твору. 

В статті 14 Закону зазначено, що майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

Трудовий договір (контракт) – основа для переходу прав.

Головною умовою віднесення твору до категорії службових та переходу майнових прав до роботодавця є укладений з працівником трудовий договір (контракт). Важливо, що для того, щоб твори вважалися службовими, посадові обов’язки працівника мають прямо передбачати створення службових творів відповідних видів. Часто роботодавці доручають, наприклад бухгалтеру, писати статті в експертні видання, знімати контент чи придумати рекламні тексти, констатуючи факт, що всі майнові права на твори перейшли до роботодавця, бо створені працівником. Проте, до посадових обов’язків бухгалтера не входить обов’язок створення творів, тому створені ним/нею твори не можна віднести до категорії службових, а відтак майнові права на твори залишаються у автора.

З аналізу судової практики вбачається, що суди досліджують умови трудових договорів (контрактів), посадових інструкцій, наявність розпорядчих документів, актів приймання-передачі тощо, які би підтверджували надання працівнику службового завдання на створення індивідуально-визначеного твору і тільки після такого дослідження роблять висновок про те чи твір є службовим. 

Тому, для набуття роботодавцем майнових прав на твори, створені працівником, важливо укласти трудовий договір (контракт), в якому визначити обсяг майнових прав на службові твори, що передаються (надаються) за договором (виключні майнові права або ж інші умови переходу прав/використання створених творів) та розмір винагороди за створення, використання творів і за перехід прав на них до роботодавця. До речі, відповідно до Закону, якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника, про що треба теж вказати в договорі. 

То ж, якщо ви залучаєте до створення об’єктів права інтелектуальної власності своїх працівників, будьте певні, що їх посадові обов’язки передбачають створення творів відповідних видів, ви надали завдання на створення конкретного твору, а також трудовий договір передбачає умови переходу майнових прав інтелектуальної власності на твори до роботодавця, інакше доведеться врегульовувати ситуацію постфактум, що може коштувати в рази дорожче!