Права на майно батьків та дітей – роз’яснює Мін’юст
/ 18 Грудня 17:35
3 хв читати
Відповідно до статті 173 Сімейного кодексу України батьки та діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.
При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна – вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини (стаття 174 Кодексу).
Право спільної сумісної власності батьків і дітей
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного кодексу України), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (стаття 175 Кодексу).
Права батьків та дітей щодо користування майном
Батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (стаття 176 Кодексу).
Управління майном дитини
Відповідно до статті 177 Кодексу майном, яке належить малолітній дитині, управляють батьки без спеціального на те повноваження. Вони зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:
– відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
– видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;
– вчиняти правочини щодо:
об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;
відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина (частина друга статті 177 Кодексу).
Крім того, у статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» вказано, що органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Зауважуємо, що відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей.
Згідно з частиною третьою статті 177 Кодексу батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Використання доходу від майна дитини
Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей і на невідкладні потреби сім’ї.
Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 178 Кодексу).
Право власності на аліменти, одержані на дитину
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Крім того, вона має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Джерело: МЮУ