Право на пам’ять та спадок: чому суд визнав загиблим воїна всупереч позиції Міноборони

Як повідомляє Рівненський апеляційний суд, правова межа між статусом «зниклий безвісти» та «померлий» є надзвичайно тонкою, але критично важливою для родин захисників. У центрі справи опинилася мати командира кулеметного взводу, який зник ще у квітні 2022 року під час боїв на Херсонщині. Жінка звернулася до суду, щоб офіційно оголосити сина померлим — це єдиний шлях для отримання соціальних виплат та оформлення спадщини. Проте Міністерство оборони виступило проти, аргументуючи це тим, що бойові дії в тому районі ще не завершилися, а отже, дворічний строк очікування з моменту перемоги ще не розпочався.

Суд апеляційної інстанції продемонстрував глибоке розуміння людської трагедії та норм права. Факти свідчать: воїн зник за обставин, що безпосередньо загрожували життю (запеклий бій), а з моменту його зникнення минуло значно більше необхідних за законом шести місяців для таких особливих випадків. Колегія суддів наголосила, що не варто плутати загальну норму про два роки після війни з екстреними ситуаціями збройного конфлікту. Суд не «констатує» смерть, а робить обґрунтоване юридичне припущення, аби захистити права матері, яка залишилася без підтримки сина.

Цей прецедент є надзвичайно важливим для тисяч українських родин. Судді підтвердили, що навіть якщо особу оголошено померлою, її розшук державою не припиняється до моменту знаходження тіла чи місця поховання. Таким чином, право на гідність та соціальний захист родини не ставиться «на паузу» до завершення війни, а реалізується через справедливі судові рішення, що базуються на реальних обставинах бою.