Проблема робочих місць в Україні

Кадровий дефіцит в Україні: причини, виклики та перспективи

Війна та мобілізація суттєво змінили український ринок праці. Значна частина населення, як чоловіків, так і жінок, залучена до служби у Збройних Силах України, що вплинуло на гендерну структуру низки професій.

Масштабна міграція також посилила проблему: за час тривалої війни понад 3 мільйони українців виїхали за кордон, серед них велика кількість молодих спеціалістів. Паралельно понад 4,9 мільйона осіб стали внутрішньо переміщеними, що змінило територіальний розподіл робочих ресурсів. Згідно з даними Мінсоцполітики, кількість робочої сили скоротилася на 40% порівняно з довоєнним рівнем. Ситуацію поглибило й тимчасове надання дозволу на виїзд за кордон чоловікам віком 18–22 роки, що ще більше збільшило дефіцит кадрів на підприємствах.

Анна Васюхно, засновниця HR-агентства A-HR.pro поділилась з нами своїм коментарем:
“Кадровий голод в Україні – це фундаментальна проблема, що гальмує розвиток бізнесу. Ключовими причинами є мобілізація, яка вивела з ринку значну частину активних чоловіків, та масштабна міграція жінок і фахівців за кордон. За нашими спостереженнями та даними з ринку, до 70–80% компаній відчувають гострий дефіцит персоналу. Найбільш критичною є ситуація з робітничими спеціальностями: зварювальники, водії вантажівок, будівельники. Бракує медичних працівників, інженерів, вчителів, фінансистів, бухгалтерів та кваліфікованих аграріїв. Ринок праці трансформувався на ринок кандидата. Сьогодні не компанія обирає найкращого з десятків, а кандидат обирає найкращого з кількох роботодавців. Вакансій у деяких секторах у 2–3 рази більше, ніж активних пошукачів, і цей тренд лише посилюється”.

Вплив на бізнес та економіку

Дефіцит кваліфікованих кадрів уже сьогодні має відчутний негативний вплив на український бізнес. Одним із перших наслідків є зниження продуктивності: наприклад, Київський метрополітен змушений збільшувати інтервали руху поїздів через брак персоналу.

Ще одна проблема — податкові втрати. Частина працівників переходить на спрощену систему оподаткування (ФОП), що зменшує надходження до державного бюджету. Загроза інвестиціям також стає очевидною: недостатня кількість кадрів робить український ринок менш привабливим для потенційних інвесторів.

Щоб утримати персонал, компанії змушені вкладати кошти у навчання та перекваліфікацію жінок і студентів. Набирає обертів тренд залучення жінок у традиційно «чоловічі» професії. Водночас конкуренція за кадри призводить до швидкого зростання зарплат, яке часто випереджає темпи підвищення продуктивності. Це, своєю чергою, збільшує собівартість продукції та послуг, тисне на ціни й підштовхує рівень інфляції.

Багато підприємств не можуть виконувати замовлення вчасно через брак робочих рук, що напряму позначається на ВВП країни. Неможливість знайти кваліфікований персонал для нових проєктів змушує інвесторів відкладати плани з розширення виробництва в Україні. Частина компаній уже переносить виробничі процеси в інші країни, що загрожує подальшим скороченням податкових надходжень.

За даними дослідження Boston Consulting Group (BCG), тенденція до скорочення населення характерна для всієї Центрально-Східної Європи. Проте Україна відстає від сусідів за рівнем продуктивності та зарплат. Водночас високий рівень освіти українців залишається потужним фундаментом для майбутнього економічного зростання.

Мотивація пошукачів і проблеми освіти

Портрет та мотивація сучасного українського пошукача суттєво змінилися в останні 3 роки. На першому місці залишається рівень заробітної плати, проте все більшу вагу набирають нематеріальні фактори:

• можливість бронювання від мобілізації;
• безпека та розташування робочого місця;
• гнучкий графік, можливість віддаленої роботи та комфортні умови;
• корпоративні програми з ментального здоров’я та підтримки працівників.

Водночас кадровий дефіцит також підсвітив проблему невідповідності системи освіти вимогам ринку праці. Бізнес змушений розвивати програми наставництва, перекваліфікації майже для кожного випускника. За даними 2025 року, понад 60% роботодавців вказують на розрив між навичками випускників і реальними потребами економіки.

Анна Васюхно: “На мою думку, система освіти потребує докорінної реформи за участю представників бізнесу”.

Більш розгорнуте дослідження рівня, структури та мотивів безробітних, яке організувала швейцарська гуманітарна організація Helvetas Swiss Intercooperation у співпраці з урядовими установами Чехії, презентувала Олена Колеснікова, голова галузевої ради Федерації металургів України. У рамках дослідження було опитано 55 тисяч українських компаній із різних регіонів, де працюють 4,2 мільйона осіб, а також 69 тисяч безробітних.

40% компаній-респондентів зазначили, що стикаються з кадровим дефіцитом, який виникає через мобілізаційні процеси, недостатню кваліфікацію працівників та надмірні очікування з боку претендентів. Крім того, дослідження виявило значний факт: лише 79% осіб, зареєстрованих у центрах зайнятості, готові приступити до роботи, тоді як решта переважно реєструються задля отримання соціальних виплат. Значна більшість безробітних не планують професійне зростання, і лише 28% готові враховувати цей аспект у пошуку роботи.

Найбільш затребуваними залишаються робітничі спеціальності: водії, швачки, трактористи, слюсарі, електро-газозварювальники. Однак система профосвіти часто не відповідає запитам ринку. Наприклад, програми для швачок доповнюють дизайнерськими дисциплінами, і випускники вже не хочуть працювати за базовою спеціальністю, що створює “парадокс дефіциту”: людей готують, але вони не йдуть на ці позиції.

Прогноз та реформи

Після завершення воєнного стану країна зіткнеться з новим викликом — реінтеграцією ветеранів у ринок праці, частина з яких матиме обмежені фізичні можливості. Це потребуватиме адаптації робочих місць.

BCG та We Build Ukraine у дослідженні “Кадри вирішують: Нова архітектура економіки відновлення” визначили ключові напрями:

• у короткостроковій перспективі — реформувати систему навчання кадрів;
• у довгостроковій — створити сучасні професійні центри й вирівнювати рівень зарплат до європейських стандартів.

Українські університети вже починають співпрацювати з бізнесом: наприклад, “Дніпровська політехніка” готує студентів працювати на сучасних автоматизованих виробництвах, щоб їхні компетенції відповідали реальним потребам роботодавців.

Дефіцит кадрів у найближчі 2–3 роки буде лише поглиблюватися. Після завершення війни значна частина українців може не повернутися, а реінтеграція ветеранів у ринок праці потребуватиме часу та зусиль.

Щоб уникнути колапсу, державі та бізнесу необхідно діяти спільно і стратегічно вже зараз. Ключові напрями:

• створення програм навчання, розроблених спільно з бізнесом, та популяризація критично важливих професій серед молоді;
• масштабні та доступні програми швидкого перенавчання людей відповідно до актуальних потреб ринку, з фокусом на ветеранів та внутрішньо переміщених осіб;
• розробка економічних та соціальних стимулів для українців, що перебувають за кордоном;
• спрощення трудового законодавства, гранти для заохочення роботодавців до створення нових робочих місць та “відбілення” зарплат;
• контрольовані міграційні програми для залучення іноземної робочої сили на критично важливі позиції;
• автоматизація та впровадження ШІ для закриття частини операційних завдань бізнесу.

“В довгостроковій перспективі кадровий дефіцит є одним із головних бар’єрів для відновлення економіки. Якщо перелічені зміни будуть реалізовуватися системно, Україна зможе зберегти конкурентоспроможність свого ринку праці навіть в умовах війни та післявоєнного відновлення” – Анна Васюхно.

Висновок

Ринок праці України перебуває на переломному етапі. Війна посилила старі проблеми й створила нові виклики, але одночасно відкрила простір для реформ. Майбутнє економіки залежить від того, наскільки швидко країна адаптує систему освіти, підтримуватиме бізнес, формуватиме сучасну професійну підготовку та забезпечить працевлаштування всім категоріям громадян — включно з ветеранами та внутрішньо переміщеними особами.

Фото взято: джерела