Розширено коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами: прийнято Закон

Верховна Рада України 14 травня прийняла Закон «Про внесення змін до статті 212 Сімейного кодексу України щодо визначення осіб, які не можуть бути усиновлювачами».

Закон спрямований на законодавче забезпечення захисту найкращих інтересів дитини при вирішенні питання усиновлення, влаштування до інших форм сімейного виховання шляхом розширення кола осіб, які не можуть бути усиновлювачами.

Розширено коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами:

– були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

– були притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі;

– мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбаченому Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України»;

– мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

– є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;

– перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції.

Такі зміни здійсненні з метою дотримання прав і потреб дитини, а також спрямовані на запобігання усиновленню дітей особами, які не спроможні повною мірою забезпечити безпеку, умови життя та належне виховання. Також відповідне законодавче обмеження таких осіб виступає як запобіжний механізм, що знижує ризики жорстокого поводження, занедбання або повторної втрати дитиною сімейного середовища, ухилення від виконання обов’язків стосовно дитини.

Цей підхід відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав дітей та узгоджується з національною політикою України у сфері охорони дитинства.