Реформування Верховного Суду: необхідність та першочергові кроки

post-img

4 хв читати

Станом на сьогодні, більше 51% чинних суддів Верховного Суду можуть бути недоброчесними. Про це свідчать висновки Фундації DEJURE та інформація від Громадської ради доброчесності (ГРД).
Так, експерти Фундації DEJURE проаналізували наявні дані щодо 153 чинних служителів Феміди з Верховного Суду. З них 34 — мають негативні висновки від ГРД, а щодо 44 — наявна інформація, яка може свідчити про недоброчесність. До такої інформації належать дані від журналістів про зв’язки кандидата, певні питання до декларування чи судових рішень, яку члени ГРД не могли свого часу підтвердити доступними їм інструментами і передали до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Загалом, рівень недовіри українців до Верховного Суду сягає 68,6%. Серед основних причин негативного ставлення до судової системи українці вказують: корупцію, залежність суддів від політиків та олігархів і недостатню доброчесність суддів. Про це свідчать результати всеукраїнського опитування, проведеного Фундацією DEJURE у лютому 2025 року.
27,1% опитаних відповіли, що зовсім не довіряють Верховному Суду, а 41,5% — скоріше не довіряють, ніж навпаки. Серед тих, хто повністю довіряє найвищий судовій інстанції — 3,7% українців, а 22,6% – більше довіряють, ніж ні. Важко відповісти на питання було 4% респондентам, відмовилися – 1,1%.
Крім того, більше половини українців вважає, що переважне право голосу у доборі суддів і в суддівські органи має бути за міжнародними експертами, делегованими державами-партнерами.
“Це ще одне підтвердження того, що нам терміново потрібно реформувати Верховний Суд і, перш за все, кадрово його оновити. Більше того, відповідно до думки більшості українців, це потрібно робити за переважного голосу міжнародних незалежних експертів у процесі. Тільки у такий спосіб ми зможемо гарантувати, що і очищення Верховного Суду, і відбір суддів пройдуть незалежно та дадуть результат. Ми закликаємо Верховну Раду якнайшвидше ухвалити законопроєкт, який запустить цей процес. Більше того, така вимога вже не перший рік надходить від наших колег з Європейського Союзу”,  — наголошує співзасновник та виконавчий директор Фундації DEJURE Михайло Жернаков.

Позиція громадян співпала із думкою віце-прем’єрки Ольги Стефанішиної. Під час конференції Фундації DEJURE вона заявила, що Україна не відмовлятиметься від участі міжнародних експертів у доборі в суди і суддівські органи. “Цей формат запроваджений для зміцнення довіри до інституцій, які формуються”, — додала віце-прем’єрка з євроінтеграції.

Своєю чергою Генеральний директор Директорату з питань правової політики Офісу Президента Віктор Дубовик зазначив, що передбачається еволюційний процес реформування Верховного Суду, а не революційний.
“Чому саме еволюційний? У Верховному Суді наразі багато вакантних посад суддів. Нам потрібно зробити так, щоб реформування та перевірка суддів не позначилися на якості та швидкості розгляду справ Верховним Судом”, – аргументував посадовець.
В цілому, на думку експертів, для ґрунтовної реформи Верховного Суду необхідні наступні кроки:
• Впровадження ретельного процесу перевірки всіх суддів Верховного Суду та звільнення
з посад недоброчесних суддів, використовуючи інструмент декларацій доброчесності як
ключовий інструмент оцінювання. Щоб гарантувати прозорість і довіру до цього процесу, перевірку має здійснювати незалежний орган, такий як Громадська рада міжнародних експертів чи інший аналогічний орган;
• Забезпечення прозорого процесу відбору до Верховного Суду для призначення виключно висококваліфікованих, доброчесних кандидатів. Громадській раді міжнародних експертів чи аналогічному органу, що братиме участь у процесі, необхідно надати повноваження накладати вето на кандидатів, які не пройдуть перевірку доброчесності;
• Міжнародні партнери, зокрема ЄС, G7 та фінансові донори, повинні заявити про повну
реформу Верховного Суду як умову фінансової допомоги. Їм також слід уникати підтримки поверхових змін чи псевдореформ, таких як у 2016-2017 роках, і приділити особливу увагу реформі Верховного Суду серед зобов’язань України в рамках процесу вступу до ЄС.

Без автора