Реєстраційні дії на підставі судових рішень: що треба знати?

Про важливі юридичні аспекти проведення держреєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення у разі, коли його неможливо отримати в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиного реєстру судових рішень, розповів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Золтан Русанюк.
У реаліях сьогодення судові рішення щодо майнових прав, обтяжень на об’єкти нерухомості, зокрема об’єкти незавершеного будівництва, є доволі ефективним способом захисту прав громадян.

Так, нерідко громадяни вимушені звертатися до суду задля захисту своїх майнових прав шляхом винесення ухвали про арешт нерухомого майна, заборону розпорядження та користування або накладання заборони вчинення реєстраторами реєстраційних дій.

Відповідні питання вирішуються судами у скорочені терміни, і рішення суду підлягають подальшому негайному виконанню державними реєстраторами.

Проте зважаючи на те, що судові рішення містять усі необхідні реквізити для їх виконання державними реєстраторами, досить часто сторони спору стикаються з проблемою відсутності судового рішення у загальнодоступному Єдиному реєстрі судових рішень, що унеможливлює отримання державним реєстратором повного тексту судового рішення шляхом інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиного реєстру судових рішень.

Це призводить до затримки внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформації про обтяження речових прав і виконання відповідних судових рішень, ризику порушення прав власників об’єктів нерухомості та непорозумінь серед заявників.

— Який процес виконання судових рішень державними реєстраторами?

— Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон), а саме ст. 27, визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, серед таких підстав виокремлюють:

–– судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;

–– ухвалу суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

–– судове рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Тобто після отримання судового рішення сторона у справі звертається до державного реєстратора для його виконання, будь це визнання права власності або накладання/скасування обтяжень та обмежень.

На підставі цього державним реєстратором формується відповідна заява у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до заяви додається примірник судового рішення, що набрало законної сили.

Вже в подальшому державний реєстратор розглядає заяву і надані документи, зокрема:

• встановлює відповідність заявлених праві поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

• перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та

• приймає відповідні рішення про реєстрацію.

— На якому саме етапі необхідне отримання судового рішення в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиного реєстру судових рішень?

— Вже на етапі безпосереднього розгляду заяви та наданого заявником судового рішення державний реєстратор зобов’язаний отримати повний текст такого рішення за допомогою інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиного реєстру судових рішень.

Цей обов’язок чітко врегульований у положеннях ст. 31-1 Закону, де зазначено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав і Єдиного державного реєстру судових рішень.

Тобто сам процес полягає у тому, що Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Безпосередня інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав і Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України, який було затверджено наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 29 січня 2019 року №270/5/94 (далі — Порядок).

Крім того, технічним адміністратором Державного реєстру прав ДП «Національні інформаційні системи» була розроблена інструкція користувача модернізованого програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині забезпечення електронної інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів («Трембіта»), яка, до речі, доступна для реєстраторів на офіційному сайті за посиланням.

У разі успішного отримання шляхом інформаційної взаємодії відомостей про судове рішення державний реєстратор долучає його до відповідної поданої заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав (п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону) та проводить подальші необхідні реєстраційні дії.

— Якими є дії державного реєстратора, якщо судове рішення не отримується шляхом інформаційної взаємодії?

— У разі, якщо судового рішення немає в електронній формі та інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав і Єдиним державним реєстром судових рішень відсутня щодо наданого судового рішення, Міністерством юстиції України в контексті порушеного питання було надано лист із роз’ясненнями від 14 липня 2021 року №33509/8.4.3/-21 (далі — Лист).

Зокрема, у Листі зазначено, що підп. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 6 жовтня 2016 року №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» встановлено, що «до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника».

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень не в порядку інформаційної взаємодії, а за допомогою офіційного вебпорталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду.

Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тому в разі, якщо державний реєстратор не отримав судове рішення в електронній формі шляхом інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав і Єдиним державним реєстром судових рішень, він має можливість направити відповідний запит для отримання копії судового рішення в паперовій формі.

Слід звернути увагу, що в цьому випадку розгляд заяви та виконання судового рішення може розтягнутися у часі до моменту отримання відповіді від суду на запит.

— Чи є винятки, коли державний реєстратор не зобов’язаний отримувати судове рішення шляхом інформаційної взаємодії або безпосереднього звернення до суду на підставі запиту?

— Так, є винятки, коли державний реєстратор звільнений від обов’язкового звернення із запитом до суду або отримання судового рішення в електронній формі шляхом інформаційної взаємодії.

Тут варто звернути увагу на особливості порядку вчинення реєстраційних дій на підставі судових рішень, ухвалених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі — КПК).

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 КПК, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК).

У ч.ч. 1, 2 ст. 400 КПК встановлено, що подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 175 КПК ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Враховуючи наведені норми законодавства щодо особливостей негайного виконання ухвал про арешт майна, а також те, що норми Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 6 жовтня 2016 року №1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» в частині направлення державним реєстратором речових прав на нерухоме майно запиту на отримання копії судового рішення, що відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, спрямовані на недопущення подання заявниками для проведення реєстраційних дій судових рішень, що мають виправлення, чи підроблених судових рішень, оскільки виконання ухвали про арешт майна покладається саме на слідчого, прокурора, за зверненням вказаних осіб реєстраційні дії на підставі ухвали про арешт майна можуть бути проведені без відповідного запиту до суду щодо отримання копії такої ухвали.

Зазначені вище висновки також були відображені у згаданому Листі Міністерства юстиції України від 14 липня 2021 року №33509/8.4.3/-21.

Крім того, перелічені винятки містяться в абз. 4 п. 5-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Отже, у разі звернення до державного реєстратора слідчого або прокурора із судовим рішенням про арешт майна, накладений в межах кримінального провадження, реєстраційні дії виконуються негайно. В цьому випадку відсутня обов’язковість отримання державним реєстратором судового рішення в електронній формі шляхом інформаційної взаємодії або направлення запиту в паперовій формі до суду для отримання засвідченої копії судового рішення.