Роботодавців зобов’яжуть враховувати побажання працівників з інвалідністю

У Верховній Раді України ініційовано зміни до законодавства, спрямовані на реальне посилення гарантій права осіб з інвалідністю на працю. 18 лютого Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів рекомендував прийняти за основу законопроєкт № 14389, який удосконалює механізм забезпечення розумного пристосування у сфері зайнятості.

Йдеться не лише про декларативне закріплення рівності, а про створення дієвого правового інструменту, що дозволить особам з інвалідністю працювати на рівних умовах з іншими громадянами.

Право впливати на рішення — вперше на рівні закону

Ключовою новелою законопроєкту є закріплення права особи з інвалідністю безпосередньо брати участь у визначенні переліку та форм заходів розумного пристосування.

Вперше на законодавчому рівні передбачається, що:

• заходи розумного пристосування не можуть встановлюватися формально;
• рішення не можуть ухвалюватися без участі самої особи;
• застосовується індивідуальний підхід з урахуванням функціонального стану, реальних потреб та умов виконання трудових обов’язків.

Таким чином, людина стає не пасивним отримувачем допомоги, а повноцінним учасником процесу ухвалення рішень щодо умов своєї праці.

Як працюватиме механізм: практичний приклад

Наприклад, особа з порушенням зору працевлаштовується на посаду, яка передбачає роботу з текстами та електронними документами. Для виконання обов’язків їй необхідне спеціальне обладнання — планшет або ноутбук із програмами екранного доступу, функцією збільшення тексту чи синтезу мовлення.

Процедура виглядатиме так:

1. Працівник подає звернення до роботодавця щодо необхідності розумного пристосування.
2. Проводиться оцінка індивідуальних потреб з урахуванням характеру роботи та функціонального стану особи.
3. Уповноважений орган ухвалює рішення про надання пристосування.
4. Закупівля здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.
5. Обладнання передається працівникові у користування та обліковується як державне майно.

У разі звільнення працівника передбачається врегульований порядок повернення обладнання державі або уповноваженому органу. Після технічної перевірки воно може бути передане іншій особі, модернізоване або списане.

Такий підхід забезпечує:

• раціональне використання бюджетних коштів;
• прозорий механізм обігу майна;
• безперервність підтримки для осіб, які потребують адаптації робочого місця.

Обов’язки роботодавця та межі відповідальності

Законопроєкт також покладає на роботодавця обов’язок забезпечувати розумне пристосування на всіх етапах трудових відносин:

• під час працевлаштування;
• у процесі навчання та перепідготовки;
• при професійному зростанні та зміні посадових обов’язків.

Водночас передбачено можливість відмови лише у випадку, якщо заходи створюють непропорційний або невиправданий тягар для роботодавця.

Для цього законопроєкт визначає критерії оцінки, зокрема:

• фінансові та матеріальні можливості роботодавця;
• організаційні ресурси;
• наявність державних компенсацій чи дотацій;
• очікувану користь для працівника.

Чому ці зміни необхідні

Сьогодні механізм розумного пристосування в Україні часто стикається з практичними труднощами: відсутністю чітких процедур, єдиних критеріїв оцінки «непропорційного навантаження» та стабільних фінансових інструментів підтримки.

У результаті особа з інвалідністю нерідко змушена самостійно долати системні бар’єри, що суперечить конституційним гарантіям права на працю та принципу недискримінації.

Прийняття законопроєкту № 14389 може стати важливим кроком до формування в Україні сучасної моделі інклюзивного ринку праці — моделі, в якій рівність не обмежується формальними нормами, а підкріплюється чіткими процедурами, фінансовими механізмами та реальними гарантіями захисту прав людини.