Розслідування причин смерті осіб, що перебувають під контролем держави у світлі ст. 2 Конвенції: роз’яснення адвоката

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Розслідування причин смерті осіб, що перебувають під контролем держави у світлі ст. 2 Конвенції», лектором якого виступив Олексій Гура, помічник судді Вищого антикорупційного суду, аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Інституту права Львівського державного університету внутрішніх справ.

Лектор розглянув зміст та аспекти права на життя. Так, право на життя охороняється статтею 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Стаття 2 фігурує з-поміж засадничих положень Конвенції, і в мирний час не дозволений жоден відступ від неї у розумінні статті 15.

Стаття 2 містить два матеріальні зобов’язання:

• загальне зобов’язання захистити право на життя за допомогою закону і
• заборону умисного заподіяння смерті, обмежене вичерпним переліком винятків.

З огляду на основоположний характер ця стаття містить також процесуальне зобов’язання здійснити ефективне розслідування заяв про порушення її матеріального аспекту.

Стаття 2 § 1 примушує державу не лише утримуватись від умисного чи протиправного спричинення смерті, але й вживати необхідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією. Загалом, це позитивне зобов’язання має дві складові:

• запровадити нормативно-правову базу і
• вживати практичних превентивних заходів.

Стаття 2 передбачає позитивні зобов’язання у різних галузях, наприклад:

1. охорона здоров’я;
2. техногенні та екологічні катастрофи;
3. нещасні випадки;
4. безпека руху та невідкладна допомога;
5. застосування сили представниками держави (проведення спеціальних операцій);
6. смерть осіб, що перебувають під контролем держави (затримані/ув’язнені, ті, що проходять військову службу).

З метою наочно продемонструвати застосування ЄСПЛ матеріального та процесуального аспектів права на життя Олексій Гура докладно розглянув з учасниками заходу практику Суду. Зокрема, до ознайомлення було запропоновано рішення у справі «Hovhannisyan and Nazaryan v. Armenia», заяви № 2169/12 та 29887/14, Рішення від 08.11.2022. Скаргу до ЄСПЛ було подано матір’ю та сестрою військовослужбовця-контрактника, який загинув на території військової частини.

У цій справі Судом були зроблені наступні висновки:

Матеріальний аспект

• перше речення статті 2§1 зобов’язує державу не лише утримуватися від умисного та незаконного позбавлення життя, а й вживати належних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією… Це передбачає основний обов’язок держави ухвалити та впровадити законодавчу та адміністративну базу, спрямовану на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя.

• зобов’язання захищати життя також поширюється за відповідних обставин на позитивне зобов’язання органів влади вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життя якої знаходиться під загрозою від злочинних дій іншої особи або, за певних обставин, проти неї самої.

• у кількох справах щодо смертельних випадків під час військової служби Суд визнав, що військовослужбовці за контрактом знаходяться під виключним контролем влади держави, і що влада зобов’язана захищати їх;

• не кожен заявлений ризик для життя може призвести до вимоги Конвенції для органів влади вжити оперативних заходів для запобігання цьому ризику. Суд повинен перевірити, чи знали або повинні були знати органи влади на той час про існування реальної та безпосередньої загрози життю ідентифікованої особи, і якщо так, чи не вжили вони заходів у межах своїх повноважень, які, за розумною оцінкою, можна було очікувати, щоб уникнути цього ризику.

Процесуальний аспект

• Суд повторює, що дотримання процесуальних вимог статті 2 оцінюється за кількома суттєвими параметрами: адекватність слідчих заходів, оперативність розслідування, залучення сім’ї загиблого та незалежність розслідування. Ці елементи взаємопов’язані, і кожен з них, узятий окремо, не є самоціллю. Вони є критеріями, які в сукупності дозволяють оцінити ступінь ефективності розслідування.

Продовжуючи розглядати процесуальний аспект права на життя, лектор розглянув справу «Daraibou v. Croatia», заява № 84523/17, Рішення від 17.01.2023.

У цій справі Суд нагадав про загальні принципи процесуального аспекту:

• кожного разу, коли затримана особа помирає за підозрілих обставин, стаття 2 вимагає від влади проведення незалежного та неупередженого офіційного розслідування, яке відповідає певним мінімальним стандартам ефективності. Відповідні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю і повинні за власною ініціативою розпочати розслідування, яке б дозволило, по-перше, встановити обставини, за яких стався інцидент, і будь-які недоліки в роботі регуляторної системи, і по-друге, ідентифікувати причетних до нього державних службовців або органи влади.

• це зобов’язання не щодо результату, а щодо засобів. Органи влади повинні вжити доступних їм розумних заходів для отримання доказів щодо інциденту, включаючи, серед іншого, свідчення очевидців та судово-медичні докази. У цьому контексті мається на увазі вимога оперативності та розумного розслідування. Будь-який недолік у розслідуванні, що підриває його здатність встановити обставини справи або особу, відповідальну за вчинення злочину, може призвести до порушення необхідного стандарту ефективності.

Отже, алгоритм оцінки розслідування на предмет відповідності ст. 2 (процесуальний аспект) включає:

1. Оперативність розслідування:

• невідкладність початку розслідування відразу після події;
• відсутність необґрунтованих затримок у проведенні слідчих дій, відсутність; необґрунтованих зупинень розслідування, своєчасність невідкладних слідчих дій;
• оцінка загальної тривалості досудового розслідування.

2. Адекватність слідчих заходів:

• не кількість визначальна, а доцільність;
• відсутність непояснених обставин та версій (зокрема, ушкодження на тілі чи одязі);
• не концентрування на одній версії, а опрацювання декількох;
• запобігання змові причетних шляхом негайного допиту та ізолювання один від одного.

3. Участь родичів загиблого у розслідуванні:

• своєчасне визнання потерпілими та надання статусу;
• надання можливості ознайомитись із матеріалами розслідування;
• обґрунтований розгляд клопотань потерпілих.

4. Незалежність розслідування:

• необов’язково відсутність формального підпорядкування, а скоріше відсутність його по суті;
• відсутність обставин упередженості (родинні зв’язки тощо) із підозрюваними.