Шкода, завдана пацієнту: особливості настання деліктної та договірної відповідальності медичних працівників

Яку відповідальність несе лікар за шкоду, завдану пацієнту? – відповідь на це питання з’ясовували адвокати, сферою професійних інтересів яких є медичне право, під час вебінару «Відповідальність лікаря за завдану пацієнту шкоду. Практичні аспекти», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ. Лектором заходу виступила адвокат АО «Mitrax», член Центру медичного права ВША НААУ Яна Бабенко.

На початку вебінару лектор зауважила, що при визначенні виду відповідальності у процесі роботи з клієнтом мають бути встановлені наступні обставини:

• Чи було укладено договір про надання медичних послуг (медичної допомоги)?
• Чи було завдано пацієнту шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я?
• Чи настала смерть пацієнта внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги?

Під час заходу адвокатом було докладно проаналізовано особливості настання позадоговірної (деліктної) та договірної відповідальності.

Як зазначає Яна Бабенко, для настання позадоговірної (деліктної) відповідальності доказуванню обов’язково підлягають наступні обставини:

1. Протиправна поведінка правопорушника

Протиправна поведінка правопорушника полягає у наданні невчасної, неналежної, неякісної медичної допомоги. Згідно із ч. 3 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Пункт а) ч. 1 ст. 78 Основ визначає, що медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації зобов’язані сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну, лікарську і реабілітаційну допомогу.

2. Наявність шкоди

При порушенні суб’єктивного немайнового права на медичну допомогу йдеться про шкоду завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я та смертю потерпілого, що регулюється параграфом 2 Глави 82 ЦК України.

3. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою

Причинно-наслідковий зв’язок включає дві складові:

• Медичний (технічний) аспект: встановлюється правильність дій медичного працівника відповідно до вимог стандартів, інших нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я. Він встановлюється судовими експертами. Для доведення цього аспекту потрібно призначення судово-медичної експертизи.
• Юридичний (нормативний аспект): встановлення складу кримінального чи цивільного правопорушення. Його встановлює лише суд.

Стосовно вини як елементу складу правопорушення передбачені певні особливості. У цивільній науці та практиці у деліктних зобов’язаннях сформульовано презумпцію вини правопорушника, а отже саме відповідач має довести відсутність вини у його діянні. Аксіомами презумпції вини у сфері надання медичної допомоги є:

1) відсутність вини заподіювача шкоди доводиться ним самостійно, він несе тягар доказування;

2) якщо заподіювач шкоди не довів свою невинуватість, то вважається, що він винен у заподіянні шкоди;

3) сумніви у з’ясуванні невинуватості заподіювача шкоди повинні тлумачитись на користь особи, якій неправомірними діями була заподіяна шкода.

До ознайомлення правничої спільноти адвокат запропонувала Постанови Верховного Суду у медичних справах по відшкодування майнової та моральної шкоди, в яких сформульовані наступні висновки:

• Не підлягає стягненню моральна шкода з відповідача – закладу охорони здоров’я за дії його працівника, який надавав медичну допомогу, перебуваючи у відпустці – Постанова Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 463/6510/18;

• Вибір тактики пологорозрішення та післяпологового ведення пацієнтки лікарями пологового відділення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням запальної хвороби матки та пізньої гіпотонічної маткової кровотечі, що могло стати причиною видалення матки та внаслідок таких дій позивачці спричинено матеріальну і моральну шкоду – Постанова Верховного Суду у справі № 343/2289/19 (провадження №61-5517св23) від 17 жовтня 2023 року.

Наступним етапом вебінару стало обговорення особливостей настання відповідальності у випадку, якщо з пацієнтом було укладено договір.

Яна Бабенко зазначила, що у разі укладення договору про надання медичних послуг між суб’єктами надання медичної допомоги складаються договірні відносини, що регулюються гл. 63 ЦК України, що встановлює загальні умови про послуги. Додатково ці відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Договірна відповідальність у медичній сфері настає у разі ненадання або неналежного надання медичної допомоги.

В огляді судової практики адвокат привернула увагу слухачів вебінару на Постанову Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 (провадження № 61-2466св22). У цій справі суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг. Рішення мотивоване тим, що позивачка не уклала письмову угоду з медичним закладом, не отримала розрахунковий документ, акт виконаних робіт чи інший документ, який міг би засвідчити факт надання їй неякісної послуги конкретним суб’єктом господарювання. Тому неможливо встановити особу, яка завдала позивачці шкоду, і, відповідно, причинний зв’язок між протиправною поведінкою такої особи та завданою позивачці шкодою. Апеляційний суд скасував попереднє рішення суду та частково задовольнив позов, вважаючи, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо протезування зубів, зокрема, це підтверджується показаннями свідка та скріншотами екрана телефону з відображенням листування між позивачкою та відповідачем. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду залишив у силі судове рішення апеляційного суду, зокрема, одним із аргументів було вказано наступний:

«Так, ст. 218 ЦК України регламентовано, що саме в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. У цій справі саме відповідач заперечував факт перебування в договірних правовідносинах із позивачкою, а тому був зобов’язаний із застосуванням засобів доказування, зазначених у вказаній статті, довести факт відсутності між сторонами договірних правовідносин».

Далі лектор сфокусувала увагу на те, що при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди необхідно правильно визначити осіб, до яких подається позов. Так, відповідачем у такій категорії справ є заклад охорони здоров’я або фізична особа-підприємець, яка здійснює господарську діяльність з медичної практики, у трудових відносинах з якими перебуває медичний працівник. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є медичний працівник.

Окремо адвокат розповіла, що охоплює матеріальна та моральна шкода у категорії медичних справ.

Лектор зауважила, що до матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, якщо завдано шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я включається:

• Заробіток (дохід) втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності;
• Витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо;
• Витрати на лікування.

До матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, якщо внаслідок протиправних дій особа померла, включається:

• Витрати на лікування;
• Витрати на поховання;
• Витрати на спорудження надгробного пам’ятника;
• Витрати на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Яна Бабенко наголосила, що при заявленні вимог про стягнення матеріальної шкоди слід пам’ятати про такі три нюанси:

• Стягнення витрат можливо і на майбутнє у межах строків, вказаних у судово-медичній експертизі;
• Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім, протезування із дорогоцінних металів), предмету догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість;
• Ступінь втрати працездатності (у відсотках), потреба у додаткових видах допомоги визначається судово-медичною експертизою.

Що стосується моральної шкоди, яка виникла внаслідок ненадання чи неналежного надання медичної допомоги, до неї включається:

1. Фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2. Душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3. Приниженні честі та гідності фізичної особи.