Сімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців: роз’яснення адвоката

Про cімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками сімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців, а саме:

1. Процесуальні особливості встановлення юридичних фактів в порядку окремого чи позовного провадження.

2. Військова частина як учасник справи та ініціатор оскарження судових рішень щодо прав та інтересів військовослужбовців.

3. Особливості встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем залежно від мети:

• – спадкування,
• – отримання одноразової грошової допомоги;
• – соціального статусу і гарантій члена сім’ї;
• – призначення пенсії по втраті годувальника.

4. “Нетипові” факти, що мають юридичне значення:

• – встановлення факту самостійного виховання дитини,
• – родинних відносин та перебування на утриманні,

5. Практика розгляду сімейних справ щодо дітей, за позовом, пред’явленим військовозобов’язаним чи військовослужбовцем.

У рамках характеристики сімейних спорів у справах за участі військовослужбовців акцентовано на наступному:

1. Процесуальні особливості встановлення юридичних фактів в порядку окремого чи позовного провадження

Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми, що зумовлена такими особливостями:

1) відсутність спору про право, яка водночас не виключає спору про факт, що полягає в неочевидності його існування;

2) особливий об`єкт судового захисту, яким є охоронюваний законом (законний) інтерес як потреба та прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, що може як опосередковуватися, так і не опосередковуватися певним суб`єктивним правом. Захист охоронюваного законом (законного) інтересу у справах здійснюється шляхом підтвердження судом наявності чи відсутності певного юридичної факту як підстави виникнення, зміни чи припинення неоспорюваних суб`єктивних прав;

3) спеціальна мета – підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

(Постанова КЦС/ВС від 10.01.2024 р. № 686/11198/22).

КЦС ВС роз’яснив, коли юридичний факт (окреме провадження) встановлюється у позовному провадженні. Справа про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Факти, що мають юридичний характер – це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Позов, а не заява, ОСОБА_1 подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

(Постанова ВС/КЦС від 03.11.2021 р. у справі № № 691/1237/20).

2. Військова частина як учасник справи та ініціатор оскарження судових рішень щодо прав та інтересів військовослужбовців

• Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: військова частина – заявник. Рішення Вишгородського райсуд Київської області від 22.04.2024 р. Справа № 363/5328/23:

Заінтересовані особи: Відділ ДРАЦС, дружина і діти загиблого.

Мета: для виключення військовослужбовця зі списків особового складу ЗСУ.

У випадку загибелі військовослужбовця, якщо тіло загиблого знаходиться на ТОТ, чинне законодавство не передбачає іншої підстави для закінчення військової служби та виключення загиблого військовослужбовця зі списків військової частини, ніж відповідне рішення суду про оголошення військовослужбовця загиблим. Суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року в справі № 490/342/17 та від 13.03.2024 року справа № 204/7924/23). За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі в зв`язку з воєнним діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт (медичний висновок про причину смерті, наявність тіла загиблого тощо), правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Зазначене ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду в постановах від 10.01.2024 року у справі №686/11198/22, від 26.02.2024 року у справі №686/9938/23, від 28.02.2024 року у справі №506/352/22, від 13.03.2024 року у справі №204/7924/24.

• Оголошення військовослужбовця загиблим: Міноборони як заінтересована особа у справі:

Справа № 686/11198/22 за заявою про оголошення військовослужбовця загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2022 р. заяву задоволено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, яке не приймало участі в справі в суді першої інстанції, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що до закінчення шестимісячного строку з часу завершення воєнних дій визнання судом особи померлою в силу вимог закону не допускається.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28.06.2023 р. рішення суду 1-ї інстанції залишено без змін.

• Сам по собі факт невизнання певного юридичного факту держ/органом не надає йому автоматично статусу заінтересованої особи:

Постановою ВС/КЦС від 10.01.2024 р. у справі № 686/11198/22 року касаційну скаргу МОУ задоволено частково, постанову ХАС від 28.06.2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи може Міністерство оборони України у цій справі бути заінтересованою особою, чи впливає рішення суду від 16.12.2022 р. на інтереси та (або) обов`язки міністерства, чи тягне за собою обов`язок здійснення Міністерством оборони України якихось дій, зокрема прийняття певних рішень, та чи є у даному випадку спір про право. Сам по собі факт невизнання певного юридичного факту чи правових наслідків цього юридичного факту державним органом без з`ясування того, що оскаржене судове рішення впливає на суб`єктивні інтереси та обов`язки такого органу, чи може спричинити виникнення обов`язку здійснення ним яких-небудь дій, не надає йому автоматично статусу заінтересованої особи чи особи, інтереси якої порушено ухваленим рішенням, а отже й права на оскарження такого судового рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою ХАС від 06.03.2024 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою МОУ на рішення Хмельницького м/р суду Хмельницької обл. від 16.12.2022 з підстав, визначених п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України. Постановою КЦС/ВС від 09.05.2024 р. ухвалу ХАС від 06.03.2024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

• Адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності В\Ч щодо незвільнення позивача з військової служби за сімейною обставиною. Постанова ВС/КАС від 26.06.2024 року №420/23353/23:

Позивач стверджує, що 17.08.2023 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 ч.4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», з огляду на наявність дружини, якій встановлено інвалідність ІІІ групи. Однак, відповідач відмовив у задоволенні рапорту, зазначивши, що дружина позивача не є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, підтвердженого заключенням МСЕК, та не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року в позові відмовлено. П`ятий ААС постановою від 10.01.2024 р. скасував рішення Одеського ОАС та прийняв постанову, якою позов задовольнив. Позиція ВС/КАС: 45. За таких обставин варто констатувати, що наявність у позивача дружини, яка є інвалідом ІІІ групи, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, і додатково не вимагає від нього доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

3. Особливості встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем залежно від мети:

– спадкування,

– отримання одноразової грошової допомоги;

– соціального статусу і гарантій члена сім’ї;

– призначення пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

• діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
• вдова (вдівець);
• батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
• внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
• жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
• утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі.

В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

(Постанова ВС від 10.03.2015 № 21-615а14).

У постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 ВС підтвердив правомірність відмови у встановленні статусу члена сім`ї загиблого та видачі посвідчення, попри те, що позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 ВС висловив позицію, що Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.

Встановлення рішенням суду факту спільного проживання із загиблим військовослужбовцем може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (постанова ВС від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17).

Законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого захисника чи захисниці України. Рішення про відмову у наданні вказаного статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема у порядку адміністративного судочинства (постанова ВС від 30.08.2023 у справі № 332/1267/23).

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні З МЕТОЮ призначення одноразової виплати у зв`язку із загибеллю чоловіка та для отримання соціального захисту членів сім`ї загиблих захисників України:

Відмова у відкритті провадження: ухвала Жовтневого р/с м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. від 02.08.2023 року, постанова Дніпровського апеляційного суду від 03.10.2023 року.

Постанова ВС/КЦС від 07.02.2024 р. у справі № 212/5550/23 – скасовано судові рішення, справу передано до суду 1-ї інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. … (з обґрунтуванням висновками постанови ВП ВС від 18.01.2024) суди залишили поза увагою, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні та факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України та зробили помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Рішення від 18.04.2024 року – заяву задоволено.

Мотиви, з яких виходив суд при встановленні факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні у справі № 212/5550/23, рішення від 18.04.2024:

Суд зазначає, що спору з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця на теперішній час немає.

Суд дійшов висновку, що в разі відсутності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця та відповідно спору про таке право, то суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, оскільки за законом встановлення такого факту породжує юридичні наслідки; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати такий документ, що посвідчує даний факт; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічна правова позиція була викладена ВП ВС у постанові від 22.08.2018 року по справі № 644/6274/16.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічна правова позиція була викладена ВП ВС у постанові від 30.05.2018 року по справі № 761/16799/15-ц.

Предмет доказування у справі про встановлення факту, що заявниця є членом сім’ї свого загиблого батька. Постанова Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2024 р. у справі № 303/5724/22:

Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім`ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

4. “Нетипові” факти, що мають юридичне значення:

– встановлення факту самостійного виховання дитини,

– родинних відносин та перебування на утриманні

• Позиція ВП ВС: встановлення факту самостійного виховання дитини:

Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 р. у справі № 201/5972/22: прийнято до розгляду. Заявник стверджував, що він є батьком, який самостійно виховує дитину.

Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому для:

• оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину,
• реєстрації місця проживання дитини,
• вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини,
• отримання відстрочки від мобілізації.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 р. у справі № 201/5972/22: заяву про встановлення факту самостійного виховання дитини залишити без розгляду.

ВС/КЦС зазначав, що правова проблема постає під час дії правового режиму воєнного стану у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення у яких можуть бути винесені найближчим часом.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (який заявник указав зацікавленою особою) може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві) і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому, на думку колегії суддів КЦС/ВС, такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Розгляд справ окремого провадження має свої особливості, які не властиві та не притаманні адміністративному судочинству.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним, а судова практика щодо розгляду порушеного заявником питання в окремому провадженні з урахуванням мети встановлення відповідного факту та наявності або ж відсутності спору Верховним Судом ще не сформована, що свідчить про необхідність вирішення Великою Палатою Верховного Суду цих актуальних між юрисдикційних питань.

• Встановлення факту, що заявник є єдиною особою, яка зобов`язана за законом утримувати свого батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Заінтересовані особи: дружина та діти.

Мета: отримання права на відстрочку від призову на військову під час мобілізації.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито – закриває провадження у ній. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами.

Ухвалою Ставищенського райсуду Київської області від 10.10.2023 у справі № 378/760/23 – відмовлено у відкритті провадження. Постановою Київського апеляційного суду від 28.11. 2023 року – змінено мотивувальну частину, оскільки чинним законодавством визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просить встановити заявник. Постанова ВС/КЦС від 29.03.2024 року – залишено без змін.

5. Практика розгляду сімейних справ щодо дітей, за позовом, пред’явленим військовозобов’язаним чи військовослужбовцем

• Встановлення факту самостійного виховання дитини. Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 06.12.2023 №557/1961/23:

Мета встановлення факту – оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, переміщення його та дитини, а також, зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання дитини. На думку суду, заявником у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення. … із вищесказаного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків. Доказів самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини без участі матері суду не надано та цей факт нічим не підтверджено. Натомість, та обставина, що неповнолітня донька ОСОБА_4 проживає разом із заявником не свідчить про самостійне виховання ним дитини. Навпаки, показання свідка ОСОБА_6 доводять, що донька на регулярній основі, раз на тиждень, бачиться з матір`ю і спілкується з нею, що заперечує самоусунення матері від участі у вихованні доньки.

• Встановлення факту, що заявник є єдиною особою, що зайнятий постійним доглядом за своїми синами у зв`язку з їх інвалідністю і потребою постійного стороннього догляду. Рішення Зіньківського рай/суду Полтавської області від 02.08.2024 р. справа №530/1627/24

Заінтересована особа: виконавчий комітет Зіньківської м/р Полтавської обл. як орган опіки та піклування.

Мета встановлення факту – не конкретизована.

Обгрунтування: Якісний догляд більше ніхто не може, тому всю необхідну постійну сторонню допомогу та догляд надає він, їх батько, купуючи необхідні медичні препарати, продукти харчування, готує їжу , має з синами спільний побут, права та обов`язки. Офіційний догляд через органи соціального захисту населення за синами як за особами з інвалідністю ІІ-групи , що потребують постійного стороннього догляду за станом здоров`я, заявник оформити НЕ може.

Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення. У вказаній Постанові зазначено вичерпний перелік заяв, які не можуть розглядатися судами, серед яких НЕ вказано про факт здійснення догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Судом проаналізовано ст. 46 Конституції, ст. 1, 13 ЗУ Про соціальні послуги… При таких обставинах суд вважає, що встановлення факту здійснення догляду не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та має для заявника юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні цієї заяви, судом не встановлено.

• Особливості призначення опікуном над недієздатною особою особи, яка проходить військову службу в ЗСУ. Постанова Верховного Суду від 4.12.2024 року у справі № 634/1126/23:

Батько недієздатної повнолітньої особи, який проходить військову службу в Збройних Силах України, на цей час НЕ може бути призначений її опікуном, оскільки така особа потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого батько на час служби не зможе забезпечити в повному обсязі. Водночас батько не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним сином, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов’язки опікуна.

Мета усиновлення не відповідає інтересам дитини, що виключає підстави для задоволення заяви про усиновлення. Рішення Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2025:

В судовому засіданні, під час з`ясування думки малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо можливості усиновлення, останній повідомив, що він бажає бути усиновленим та вони всі в родині вирішили, що дане усиновлення допоможе заявнику ОСОБА_1 звільнитися з військової служби. Зважаючи на наведене, заява про усиновлення неповнолітніх дітей у цій справі фактично пред`явлена військовослужбовцем, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що свідчить про те, що ОСОБА_1 у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, батьком яких він не є, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби), тобто мета усиновлення не відповідає інтересам дітей, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви та усиновлення дітей.

• Внутрішнє переконання судді як елемент процесу вирішення сімейного спору за участі дитини. Постанова КЦС ВС від 14.12.2023 у справі № 127/20368/21:

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей – це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. (постанова КЦС/ВС від 30.10.2019 р. у справі № 352/2324/17, від 16.06.2021 р. у справі № 623/349/19).

• Заява про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав суперечить закону та порушує права дитини. Постанова КЦС ВС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22:

ВС застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Верховний Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

• Заява про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав суперечить закону та порушує права дитини. Постанова КЦС ВС від 25.02.2025 у справі № 562/635/24:

Колегія суддів ВС також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заява ОСОБА_2 від 27 травня 2024 року, в якій вона визнає позов та не заперечує проти позбавлення батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки згідно з положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.