Смерть на окупованій території: як отримати українське свідоцтво та коли потрібен суд

В умовах війни все більше українців стикаються з юридичними труднощами під час оформлення документів про смерть близьких, які померли на тимчасово окупованих територіях. У Міністерство юстиції України пояснили, як діяти у таких випадках та які правові механізми доступні громадянам.

Свідоцтво про смерть є ключовим документом, який необхідний не лише для обліку, а й для реалізації прав родичів — зокрема, на спадкування та отримання соціальних виплат. Видачею таких документів займаються органи державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).

Українське законодавство дозволяє використовувати документи, видані на тимчасово окупованих територіях, як додаток до заяви про державну реєстрацію смерті. Родичі можуть звернутися до будь-якого відділу ДРАЦС на підконтрольній території України.

Водночас, якщо поданих документів недостатньо або вони не відповідають вимогам, орган ДРАЦС відмовляє у реєстрації та роз’яснює право звернення до суду.

У такому разі факт смерті встановлюється в судовому порядку. З відповідною заявою можуть звернутися члени сім’ї померлого або інші заінтересовані особи — до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання.

Для підтвердження обставин заявники можуть надати:

• свідчення очевидців;
• фото- та відеоматеріали;
• медичні документи (навіть видані на ТОТ);
• документи про родинні зв’язки;
• відмову ДРАЦС у реєстрації смерті.

Важливо, що заявники у таких справах звільняються від сплати судового збору.

Рішення суду не замінює свідоцтво про смерть, але є підставою для його отримання у ДРАЦС. Саме після цього родичі можуть реалізувати свої законні права.

У Мін’юсті наголошують: навіть у складних умовах тимчасової окупації громадяни України мають можливість оформити смерть близьких у законний спосіб та захистити свої права.