Спори за участю банків: актуальні правові висновки ВС
2 хв читати
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак під час виступу на XII Legal Banking Forum розповіла про підходи до вирішення спорів щодо повернення депозитів, застосування позовної давності, фінансового моніторингу, блокування рахунків, платіжних операцій та визначення меж відповідальності банків і клієнтів.
Говорячи про загальні тенденції в роботі судової системи, Ольга Ступак зазначила, що у 2025 році до судів України надійшло понад чотири мільйони звернень і попри повномасштабну війну рф проти нашої держави навантаження не зменшується. У судах цивільної юрисдикції найбільшу частку становлять спори, що випливають із договірних правовідносин, зокрема пов’язаних із наданням банківських послуг.
Суддя акцентувала, що зміна суспільних відносин безпосередньо впливає на зміст судової практики: з’являються категорії спорів, яких ще кілька років тому не існувало. Саме тому, за її словами, йдеться не просто про оновлення окремих підходів, а про розвиток практики у відповідь на нові правові виклики.
Ольга Ступак розпочала з питань захисту прав споживачів банківських послуг, зокрема зі спорів щодо обов’язку банку повернути депозитний вклад. Вона наголосила, що закінчення строку дії договору банківського вкладу не припиняє обов’язку банку повернути вклад. Такий підхід сформульовано, зокрема, у постанові КЦС ВС від 9 липня 2025 року у справі № 757/13397/20. Суддя також звернула увагу на правовий висновок об’єднаної палати КЦС ВС від 2 лютого 2026 року у справі № 716/1842/24, відповідно до якого позовна давність не поширюється ні на вимоги про повернення банківського вкладу, ні на пов’язані з ними вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
У продовження теми договірних правовідносин Ольга Ступак зупинилася на спорах, пов’язаних із фінансовим моніторингом. Вона зазначила, що банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від підтримання ділових відносин із клієнтом у разі встановлення неприйнятно високого ризику або виявлення підозрілих операцій. Такий підхід, зокрема, відображений у постанові КЦС ВС від 8 жовтня 2025 року у справі № 759/1627/25.
Водночас у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 757/19253/22-ц Суд наголосив, що це право не є необмеженим: суди повинні перевіряти обґрунтованість встановлення ризику та досліджувати всі релевантні обставини. Окремо суддя зазначила, що використання рахунку фізичної особи для здійснення підприємницької діяльності може стати підставою для припинення ділових відносин із банком (постанова від 12 лютого 2025 року у справі № 645/5124/23).
Аналізуючи спори щодо платіжних операцій, Ольга Ступак звернулася до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 757/19840/20, відповідно до якої ініціювання процедури chargeback є правом, а не обов’язком банку. Суддя також нагадала про висновок, сформульований у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 490/7829/23, згідно з яким за відсутності доведеності вини клієнта у здійсненні несанкціонованих операцій із платіжною карткою відповідальність покладається на банківську установу.
Завершуючи виступ, Ольга Ступак навела приклади справ щодо належного способу захисту позичальника в разі відмови банку у видачі кредиту, застосування положень про безпідставне збагачення у випадку помилкового зарахування коштів, а також відповідальності банку за дії його працівників під час оформлення депозитів, що стала предметом розгляду ОП КЦС ВС у справі № 306/44/22.
Без автора
