Суд: у спадкових спорах відповідачами мають бути всі спадкоємці

Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду через незалучення всіх спадкоємців до участі у справі.

Про це інформує Рівненський апеляційний суд.

Суд зазначив, що у спорах щодо майна спадкодавця сторонами мають бути всі особи, які мають право на спадщину, а не лише органи місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка живе в будинку, подарованому матір’ю. Будинковолодіння розташоване на неприватизованій земельній ділянці земель запасу селищної ради, оскільки за добровільною згодою дарувальниці рішенням органу місцевого самоврядування було припинено її право користування спірною земельною ділянкою, яка була надана для ведення особистого підсобного господарства.

Чоловік позивачки на підставі відповідних рішень селищної ради отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі й на земельну ділянку, право на яку й оспорює позивачка.

Треті особи у справі є спадкоємцями першої черги, тому прийняли спадщину у встановленому законом порядку.

У цій справі предметом спору стало майно, яке належало особі на праві власності на день її смерті. Тому місцевий суд, відповідно до вимого Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), мав залучити до участі у справі про визнання незаконності набуття спадкодавцем майна усіх спадкоємців. Сторонами справи мають бути всі особи, що мають право на спадщину померлого.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову — обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження — до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження — до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов’язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред’явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред’явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову — обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред’явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд першої інстанції цих процесуальних норм не виконав, чим не дотримався принципу змагальності. Суд мав у відповідності до процесуальних норм залучити співвідповідачів, або відмовити у задоволенні позову саме з підстави незалучення до участі у справі співвідповідачів — спадкоємців першої черги, які не можуть у справі про оспорювання права власності спадкодавця на спірну земельну ділянку брати участь як треті особи, тому й оскаржили рішення суду попередньої інстанції до Рівненського апеляційного суду, просили скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, оскільки розгляд справи за відсутності співвідповідачів унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред’явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.

Позивачка не позбавлена права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів.