Судова практика. Апеляційну скаргу банку задоволено частково, рішення міського суду скасовано, постановлено нове – позов про стягнення заборгованості за кредитним договором

Херсонський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», рішення міського суду скасував та постановив нове судове рішення, яким позов про стягнення заборгованості задовольнив частково, стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг у загальному розмірі 25520,03 грн, яка виникла станом на 22.03.2020 року та складається з: 25520,03 грн заборгованість за тілом кредиту, а також судові витрати.

Суд першої інстанції у задоволені позовних вимог банку відмовив, виходячи з того, що оскільки нарахування банком відсотків за користування кредитом в розмірах 2,9 %, 3,6 %, 3,5 % пені та відсотків, передбачених ч. 2 ст. 629 ЦК України, не погоджувались між сторонами, то відсутні підстави для нарахування таких сум та стягнення їх з відповідача. Відповідачем повернуто банку всі використані за кредитом кошти та відсотки, передбачені укладеним договором. Окрім того, судом зазначено, що позивач просив стягнути з відповідача на свою користь проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України в загальному розмірі 13819,20 грн, нараховані на прострочений кредит. З наданої позивачем виписки встановлено, що вказані проценти почали нараховуватись банком з 01.11.2019 року, тобто, розмір процентів збільшувався та разом з цими процентами, штрафами додатково нараховувались проценти за статтею 625 ЦК України, що є недопустимим у виниклих правовідносинах та є підставою для відмови у їх стягненні.

З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції частково погодився.

Так, зважаючи на те, що банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту узгодження із позичальником вказаної відсоткової ставки на прострочене тіло кредиту, позовні вимоги банку в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що банком нараховувались відповідачу проценти передбачені договором, в подальшому їх розмір безпідставно збільшувався, та разом з цими процентами, штрафами додатково нараховувались проценти за статтею 625 ЦК України, що не передбачено нормами чинного законодавства, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

При цьому вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами банк не заявляв, тому вирішення питання щодо стягнення таких відсотків судом не розглядалось.

Як зазначив Херсонський апеляційний суд, вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 13819,20 грн є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що із наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом здійснення переказів, поповнення мобільного телефону, зняття готівки тощо, а також поповнював картку. Відповідач обставини видачі кредитних карток, встановлення ліміту, користування вказаними картками та кредитними коштами не спростовував.

За таких обставин банк має право на повернення фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів, що погоджено між сторонами.

За результатами апеляційного розгляду, на переконання колегії суддів, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України, банк  вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов’язання боржника виконати обов’язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, не звернув на зазначене уваги та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог банку.

Справа № 766/6115/20