Судова практика про поділ майна подружжя, коли предметом поділу є майно ФОП: роз’яснення від адвоката

Чи підлягають майно та доходи ФОП поділу під час розлучення? – відповідь на це питання надала адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ Ольга Михальчук під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів «Поділ між подружжям майна та доходів від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем», що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор зробила огляд положень законодавства щодо презумпції спільної сумісної власності, а також правового режиму майна ФОП, а також сфокусувала увагу на Постанові КЦС ВС від 6 грудня 2021 року у справі № 161/7804/19, згідно з якою:

«Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів».

Ольга Михальчук зазначила, що зазначена презумпція може бути спростована крізь призму застосування положень статті 57 Сімейного кодексу України, яка визначає перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Наприклад, Верховний Суд у Постанові від 18 травня 2016 року в справі № 6-1327цс15, зауважив, що майно фізичної особи – підприємця, як майно для професійної діяльності члена сім’ї і яке придбане за кошти від своєї діяльності як підприємця і використовується в його підприємницькій діяльності не в інтересах сім’ї, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об’єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України.

Ольга Михальчук звернула увагу, що підхід щодо визначення правового режиму майна ФОП, в контексті його поділу між подружжям зазнавав трансформації. та зробила екскурс до судової практики по визначеній проблематиці.

Розглядаючи питання поділу доходів фізичної особи-підприємця під час поділу майна подружжя, лектором визначено наступні принципи, за якими здійснюється поділ доходів фізичної особи-підприємця у справах про поділ майна подружжя:

• презумпція спільної сумісної власності подружжя поширюється на доходи фізичної особи-підприємця, отримані від зайняття підприємницькою діяльністю під час шлюбу, що базується на засадах ст. 60, 61 Сімейного кодексу України;

• доведеність позовних вимог про поділ доходів ФОП забезпечується через надання розрахунків отриманих доходів під час перебування сторін спору у шлюбі, податкових декларацій, з урахуванням обраної системи оподаткування тощо;

• доходи від підприємницької діяльності, набуті під час шлюбу та витрачені в інтересах сім’ї, не можуть бути повторно окремим предметом поділу між подружжям.

В огляді судової практики Ольга Михальчук звернула увагу учасників заходу також на наступні правові висновки:

1. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц

«Отже, одним з об’єктів права спільної сумісної власності є доходи, одержані одним з подружжя, у тому числі й від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем, які підлягають поділу між кожним з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументом позивача про те, що презумпцію спільної сумісної власності доходу колишньої дружини від здійснення підприємницької діяльності має спростовувати саме вона. Натомість суди попередніх інстанцій установили, що дохід, отриманий колишньою дружиною саме під час перебування її у шлюбі з позивачем у період з липня 2014 року до вересня 2015 року, та зазначену презумпцію вона не спростувала. Отже, її дохід від здійснення підприємницької діяльності є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними».

2. Постанова Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 629/3710/20

Правовий висновок про те, що майно фізичної особи – підприємця є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, проте при доведеності цього другий з подружжя має право на врахування цього майна при поділі, а не на поділ майна, яке використовується у підприємницькій діяльності, викладено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 553/1271/18.

Враховуючи, що тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності є рухомими речами, використовуються відповідачем саме для здійснення підприємницької діяльності, їх поділ в натурі призведе до втручання в господарську діяльність відповідача як фізичної особи – підприємця, місцевий суд вважав за необхідне поділити вказані споруди шляхом стягнення грошової компенсації з відповідача на користь позивача у розмірі 1/2 їх вартості, що становить 529 249,50 грн.

Відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, дійсної вартості торговельних павільйонів, постанова апеляційного суду в частині позовної вимоги про поділ між подружжям торговельних павільйонів не може вважатись законною й обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню в указаній частині з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

3. Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 640/16611/18

У цій справі суди встановили, що майно  ОСОБА_2, яке використовується для її господарської діяльності, набуте за час шлюбу, оскільки придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи – підприємця) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи – підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.