Виконати рішення українських судів про відшкодування шкоди, завданої рф, – непросто

Суди України можуть ухвалити велику кількість судових рішень щодо відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, але шлях до їх виконання – непростий.

На цьому акцентувала секретар Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Марина Червинська під час чергової онлайн-зустрічі донорів та виконавців проєктів / програм у галузі верховенства права.

Зокрема, варто звернути увагу на постанову КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 стосується подолання судового імунітету країни-агресора, справа стосується відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф. Розгляд таких справ національними судами не означає його автоматичного виконання. Крім того, будь-яке рішення про стягнення коштів повинно бути допущено до виконання.

Прикладом реальної сатисфакції за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, є Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (від 23 лютого 2023 року № 2923-IX). Адже саме в цьому Законі держава передбачила чіткий адміністративний механізм відшкодування шкоди поза межами судових рішень.

У Законі є новела, відповідно до якої держава Україна взяла на себе обов’язок відшкодувати завдану країною-агресором шкоду. Одночасно з наданням грошової компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна отримувач компенсації укладає договір про відступлення державі / територіальній громаді права вимоги до рф щодо відшкодування збитків за знищений об’єкт нерухомого майна, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, в обсязі отриманої компенсації.

Отже, застосовується адміністративний механізм і при цьому не виникають ті проблеми, що можуть виникнути при виконанні судових рішень. Очевидно, що ефективнішим є отримання сатисфакції державою, яка в своїх руках акумулювала право вимоги до країни-агресора, ніж кожним громадянином окремо.