Тактика захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання: роз’яснення адвоката

Про тактику захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання розповів адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, член комісії з питань правової реформи при Президентові України Олексій Горох під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками тактику захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання, а саме:

• 1. Визначення стратегії захисту під час судового розгляду кримінальної справи.
• 2. Тактичні дії захисника у підготовчому судовому засіданні.
• 3. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілого від приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК).
• 4. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК).
• 5. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 284 КПК).

У рамках характеристики тактики захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання акцентовано на наступному:

1. Визначення стратегії захисту під час судового розгляду кримінальної справи

Побудова позиції захисту:

• 1) бесіда з підзахисним;
• 2) вивчення матеріалів кримінального провадження;
• 3) вирішення питання про визнання вини;
• 4) аналіз версії підозри (обвинувачення);
• 5) висунення зустрічних версій захисту;
• 6) вибір найперспективнішої версії захисту (формули захисту);
• 7) аналіз аргументів «за» і «проти» версії захисту;
• 8) формування захисного висновку.

2. Тактичні дії захисника у підготовчому судовому засіданні

Стаття 314. Підготовче судове засідання

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1. затвердити угоду.

2. закрити провадження (пункти 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 статті 284 КПК).

1) якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК).

2) якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. 3) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).

3. повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК.

3. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з відмовою потерпілого від приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК)

Закриття провадження у підготовчому судовому засіданні у зв’язку з відмовою потерпілого або його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК).

Категорії кримінальних правопорушень, за якими відбувається провадження у формі приватного обвинувачення, передбачені ст. 477 КПК України.

Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення 1. Потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Позиція ВС: відсутність підстав для закриття провадження, яке не належить до кримінальних проваджень приватного обвинувачення, у зв’язку з відмовою заявника від статусу потерпілого. Якщо провадження, розпочате за заявою особи, якій було завдано шкоду, не належить до кримінальних проваджень приватного обвинувачення (ст. 477 КПК), а прокурор не відмовився підтримувати державне обвинувачення в суді, то у разі відмови заявника від процесуального статусу потерпілого у судів першої та апеляційної інстанцій відсутні підстави для закриття такого провадження. https://lpd.court.gov.ua/search/1454.

КПК не передбачає обов’язкову письмову форми заяви про відмову потерпілого від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо потерпілий у судовому засіданні добровільно та однозначно відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, усвідомлюючи наслідки такої відмови, то це є підставою для закриття кримінального провадження з огляду на п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК Постанова ВС від 18.01.2022 у справі № 734/16/18 (провадження № 51-2032км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812349.

Відмова потерпілого від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення і примирення винного з потерпілим мають однаковий процесуальний наслідок (закриття провадження), однак врегульовують різні види правовідносин, що виникають у кримінальному провадженні між потерпілим та обвинуваченим(примирення та добровільна відмова потерпілого від обвинувачення), а тому й підстави для закриття кримінального провадження законодавцем виокремлено в різні пункти відповідних частин ст. 284 КПК. Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 14.05.2024 у справі № 454/3956/23 (провадження № 51-9км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/119168467.

Можливість відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення обмежена набранням вироком законної сили, після чого провадження завершується і вирок звертається до виконання. Можливість відмови потерпілого від обвинувачення на стадії виконання вироку законом не передбачено. Постанова ВС від 03.02.2022 у справі № 153/280/21 (провадження № 51-4774км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/103132864.

4. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування (п. 10 ч.1 ст. 284 КПК)

• Закриття провадження у підготовчому судовому засіданні, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування

Досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру повинно бути закінчено:

• 1) протягом 72 годин – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 статті 298-2 цього Кодексу;
• 2) протягом 20 діб – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;
• 3) протягом 1 місяця – у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому ч. 2 статті 298- 4 цього Кодексу;
• 4) протягом 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених КПК (ст. 219 КПК).

Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Алгоритм визначення останнього дня строку досудового розслідування:

Визначення останнього дня строку досудового розслідування потрібно обраховувати послідовно. Спершу необхідно визначити день вручення особі повідомлення про підозру, від якого обрахувати передбачений ч. 3 ст. 219 КПК строк, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінчене. Надалі потрібно звернути увагу на те, чи продовжувався строк досудового розслідування у встановленому КПК порядку, після цього визначити кінцеву дату строку досудового розслідування з урахуванням часу ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування тощо (ч. 5 ст. 219 КПК) і лише тоді враховувати положення ст. 415 КПК Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від12.12.2023 у справі № 355/942/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115681055.

Позиція ВС: Постанова ККС від 26 травня2020 року справа № 556/1381/18; провадження № 51-6250км19 “…суд першої інстанції не лише констатував факт закінчення строку досудового розслідування, про що йдеться в касаційній скарзі, а належним чином мотивував своє рішення, навівши відповідні доводи на підтвердження цього”.

5. Тактичні дії захисника щодо закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 284 КПК)

Звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК.

Захисник має розмежовувати передбачені КК України підстави звільнення від кримінальної відповідальності і норми, що регламентують випадки, коли :

• Наявні підстави для звільнення засудженого від покарання розд. XII Загальної частини КК.).
• Випадки, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності (ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396 КК).
• Відповідальність взагалі неможлива. Зокрема, у разі: – малозначності діяння (ч. 2 ст. 11), – вчинення діяння у стані неосудності (ч. 2 ст. 19), – недосягнення особою віку кримінальної відповідальності (ст. 22);
• Наявні обставини, що виключають злочинність діяння (розд. VIII Загальної частини) (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність).

Норми про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень Загальної частини Кримінального кодексу України(6 підстав):

• 2.1. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК) [1332 особи.
• 2.2. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46КК) [4447 особи].
• 2.3. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47КК) [161 особи].
• 2.4. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК) [265 особи].
• 2.5. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК).
• 2.6. закриття кримінального провадження у зв’язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК).

Норми про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень Особливої частини Кримінального кодексу України (27 підстав):

• 2.1. за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ч. 5 ст. 110-2 КК) .
• 2.2. за державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК).
• 2.3. за шпигунство (ч. 2 ст. 114 КК).
• 2.4. за незаконні дії з виборчою документацією, документацією референдуму, печатками виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму (ч. 5 ст. 158-3 КК).
• 2.5. за підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму(ч. 5 ст. 160 КК).
• 2.6. за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ч. 3 ст. 175 КК).
• 2.7. за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ч. 4 ст. 212 КК).
• 2.8. закриття кримінального провадження у зв’язку з досягненням податкового компромісу у справах про кримінальні правопорушення, передбачені ст. 212 КК, відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України (п. 3 ч. 2 ст. 284 КПК).
• 2.9. за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ч. 4 ст. 212-1 КК).
• 2.10. за створення злочинної організації (ч. 2 ст. 255 КК).
• 2.11. за організацію, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці) (ст. 255-2 КК).
• 2.12. за погрозу вчинення терористичного акту (ч. 6 ст. 258 КК).
• 2.13. за створення терористичної групи чи терористичної організації (ч. 2 ст. 258-3 КК).
• 2.14 за сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму (ч. 3 ст. 258-4 КК).
• 2.15 за фінансування тероризму (ч. 4 ст. 258-5 КК).
• 2.16 за перетинання державного кордону України з терористичною метою (ч. 4 ст. 258-6 КК).
• 2.17 за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 6 ст. 260 КК).
• 2.18 за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ч. 3 ст. 263 КК).
• 2.19 за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ч. 4 ст. 265 КК).
• 2.20 за незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 4 ст. 289 КК).
• 2.21 за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК).
• 2.22 за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 309 КК).
• 2.23 за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання прекурсорів (ч. 4 ст. 311 КК).
• 2.24 за незаконні дії з отруйними чи сильнодіючими речовинами або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, а також за вчинення таких дій без спеціального на те дозволу щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення цих речовин (ч. 4 ст. 321 КК).
• 2.25 за придбання, перевезення, пересилання чи зберігання з метою збуту, збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів(ч. 4 ст. 321-1 КК).
• 2.26 за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди (ч. 5 ст. 354 КК).
• 2.27 за найманство (ч. 5 ст. 447 КК).