Тлумачення правочину (заповіту) може здійснюватися при розгляді справи без окремого заявлення таких вимог – КЦС ВС

Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з позовними вимогами про тлумачення заповіту, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких вимог, що не буде виходом суду за межі позовних вимог.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

За обставинами справи, спадкодавець склав заповіт, яким житловий будинок «Б» та земельну ділянку заповідав позивачеві за первісним позовом. Водночас нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом і рекомендував звернутися до суду. Позивач звернувся до суду й просив, зокрема, визнати за ним право власності на будинок «Б» та земельну ділянку. Водночас брат позивача звернувся із зустрічним позовом про визнання права власності на частину спірних земельної ділянки та домоволодіння в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції залишив первісний позов без розгляду, зустрічний позов задовольнив частково.

Апеляційний суд, зокрема, відмовив у задоволенні вимог зустрічного позову про визнання права власності на частину спірних земельної ділянки та домоволодіння в порядку спадкування за законом. Вказав, що відповідні вимоги є передчасними, оскільки первісний позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишений без розгляду, тож не відомий склад майна, яке охоплене заповітом.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.

Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивача за зустрічним позовом як спадкоємця за законом, пов’язаних із наявністю заповіту, складеного на ім’я відповідача за цим позовом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

У ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими цією статтею.

Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких вимог, що не буде виходом суду за межі позовних вимог.

Отже, оскільки до предмета доказування в цій справі входить визначення спадкової маси при спадкуванні за законом, що, серед іншого, вимагає з’ясування обсягу майна, спадкування якого відбувалося за заповітом, суду слід було розтлумачити заповіт і визначити спадкову масу.

У той же час слід враховувати, що спадкодавець не може заповідати майно, власником якого він не є. Заповіт визнається нікчемним у частині заповідання майна, власником якого заповідач не був і не мав права охопити заповітом права, які йому не належали.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання права власності на частину спадкового майна, яка мала належати йому у випадку спадкування за законом, позивач за зустрічним позовом посилався на нікчемність заповіту.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду належить врахувати, зокрема, як можливість тлумачення заповіту в рамках розгляду цієї справи, так і можливість визнання його нікчемним у частині заповідання майна, власником якого заповідач не був, визначити спадкову масу, встановивши, чи є спірне майно (домоволодіння та земельна ділянка) спільною сумісною власністю подружжя, враховуючи обов’язкову частку дружини спадкодавця.

Постанова Верховного Суду від 1 травня 2024 року у справі № 501/4300/19 (провадження № 61-17412св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118961051.

Верховний Суд