“Тиск на адвокатів та перешкоджання їхній діяльності тільки збільшився”, – адвокат Олександр Сергієнко

Як повідомляла FEMIDA.UA, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення на користь Олександра Сергієнка, адвоката колишнього народного депутата України Олександра Онищенка у «газовій справі». Суд визнав численні помилки та порушення прав адвокатів з боку Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) на етапі досудового розслідування та зобов’язав Україну виплатити йому компенсацію в розмірі 15 000 євро.

Про грубі порушення детективів у цій справі, а також численні зловживання та порушення прав як фігурантів, так і адвокатів, у ексклюзивному інтерв’ю FEMIDA.UA розповіли сам Олександр Сергієнко та його адвокат Володимир Клочков.

Утім, як наразі з’ясувалося, Міністерство юстиції України досі не переклало рішення ЄСПЛ у цій справі та не розмістило його на своєму сайті, слідчий суддя понад три місяці не може ухвалити рішення щодо поновлення проваджень, а правоохоронці та судді нівелюють висновки ЄСПЛ та намагаються уникнути відповідальності за порушення прав адвоката. Про це та інше Олександр Сергієнко розповів у інтерв’ю Окремій Думці.

Пане Сергієнко, як ви сприйняли рішення ЄСПЛ у вашій справі? Чи очікували ви на такий результат?

Так, я очікував позитивного рішення, адже з самого початку мій випадок мав чіткі ознаки грубих порушень прав людини.

Рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у моїй справі я сприйняв як важливий, але очікуваний крок до відновлення справедливості. Для мене це не просто юридичний документ – це підтвердження того, що порушення моїх прав з боку держави були серйозними та очевидними.

Яке значення це рішення має не лише для вас особисто, а й для адвокатської спільноти в Україні?

З мене почалася хвиля грубих порушень прав адвокатів з боку тоді ще «новостворених антикорупційних органів». Мій випадок показав, як далеко може зайти свавілля антикорупційних органів, коли немає контролю та відповідальності.

Згодом НАБУ змінило підходи й почало більш уважно ставитися до прав адвокатів. Було створено незалежний орган ДБР, якій розслідує відповідні злочини.  Але тиск і порушення тривають, і поки винні не будуть притягнуті до відповідальності, ситуація кардинально не зміниться. Безкарність породжує нові порушення.

Це рішення є також сигналом для всього правового середовища України: безкарність правоохоронців не може бути нормою, а громадяни, незалежно від обставин, мають право на чесне правосуддя.

Адвокатура повинна об’єднуватися та відстоювати незалежність і гарантії професії, щоб подібні порушення більше не повторювалися.

Що саме встановив ЄСПЛ у вашій справі ? Які порушення з боку держави було визнано?

Європейський суд з прав людини визнав грубі порушення моїх прав з боку держави, серед яких:

• Незаконне затримання (порушення статті 5 Конвенції – право на свободу та особисту недоторканність).

• Неналежне поводження під час затримання (порушення статті 3 – заборона катувань,поводження, що принижує гідність, нелюдське поводження.)

• Порушення права на справедливий судовий розгляд (порушення статті 6).

• Порушення права на швидкий перегляд законності затримання (порушення статті 5§4).

Основні висновки ЄСПЛ:

Розслідування моїх скарг на жорстоке поводження під час затримання проводилося тим самим органом – НАБУ, яке вело слідство проти мене. Суд визнав це порушенням принципу незалежності та ефективності розслідування.

Я отримав численні тілесні ушкодження під час затримання, що було задокументовано. Держава так і не провела ефективного розслідування цього факту.

Розгляд моєї апеляції на рішення про тримання під вартою тривав 28 днів. ЄСПЛ визнав цей строк надмірно тривалим і таким, що порушує право на швидкий судовий перегляд законності затримання.

Це рішення ЄСПЛ не лише підтверджує факти порушень у моїй справі, а й демонструє системні проблеми в діяльності правоохоронних органів і судової влади України. Воно є важливим прецедентом для адвокатської спільноти та правозахисників, адже вказує на необхідність незалежного розслідування випадків жорстокого поводження, дотримання прав затриманих осіб та швидкого перегляду судових рішень щодо тримання під вартою.

Як рішення ЄСПЛ могло вплинути на розслідування кримінальних справ щодо порушень, які були вчинені стосовно вас?

Оскільки ЄСПЛ визнав порушення Конвенції, держава Україна повинна була забезпечити ефективне розслідування фактів жорстокого поводження та неналежного розгляду скарг.

Відповідно до статті 462 КПК України, рішення ЄСПЛ є підставою для перегляду кримінальної справи за виключними обставинами.

Це означає, що мала б бути призначена нова незалежна слідча група в ДБР, яка не пов’язана з органами НАБУ, що раніше проводили розслідування.

Оскільки справи було закрито, то спершу необхідно через суд скасувати постанови про закриття кримінальних справ.

Чи відбулося скасування постанов про закриття кримінальних справ? Якщо ні, то які аргументи наводять судді?

Ні, система не дає зробити навіть перший крок.

Відповідно до ст. 306 КПК України, скарга на рішення, слідчого або прокурора має бути розглянута слідчим суддею не пізніше ніж за 72 години з моменту її надходження до суду.

Але що ми маємо насправді?

• Ми досі чекаємо розгляду скарги вже понад 3 місяці!

• Строки, встановлені КПК, відверто ігноруються.

• Детективи просто не з’являються на судові засідання, затягуючи процес та не надаючи матеріали.

• Суддя відверто боїться ухвалювати рішення навіть щодо відновлення розслідування!

Це не просто процесуальне зволікання – це навмисне блокування правосуддя. Замість того, щоб забезпечити неупереджений розгляд та притягнути винних до відповідальності, система продовжує покривати тих, хто порушив закон.

Боязнь з боку суддів приймати законні рішення навіть щодо відновлення розслідування свідчить про тиск на правосуддя.

Затягування процесу – це пряма спроба уникнути відповідальності за порушення моїх прав.

Такий стан речей є неприйнятним у правовій державі. Суд не може і не має права бути заручником політичних інтересів. Винні мають бути притягнуті до відповідальності – інакше безкарність лише породжуватиме нові порушення.

Як ви оцінюєте позицію слідчого судді, який понад три місяці не може ухвалити рішення щодо поновлення проваджень?

Те, що відбувається, не має нічого спільного із правосуддям.

Я бачив як під час мого засідання суддя отримує дзвінок, виходить із зали, а потім повертається із тремтячими руками. Тоді мені одразу стає зрозуміло, чому рішення досі немає.

Але 21 століття – не час для “телефонного права”!

Судді не повинні боятися виконувати закон! Якщо ви обрали шлях служителя Феміди – дійте відповідно до присяги, а не за вказівками ззовні.

Влада змінюється, а безкарність залишається. Якщо ви сьогодні не зупините ці порушення, завтра вони можуть торкнутися і вас.

Найцікавіше тут те, що суддя, який наразі розглядає мої скарги на постанови детектива НАБУ про закриття кримінальних проваджень, сам є адвокатом, хоча наразі його адвокатське свідоцтво зупинене.  Ба більше, його батько також адвокат!

Я щиро здивований, що люди, які здали адвокатський іспит, які знають (принаймні повинні знати) усі права та гарантії адвокатської діяльності, які мають адвокатське свідоцтво, дозволяють собі таке лицемірство.

Як можна настільки поверхнево та байдужо ставитися до того, що є основою правової держави – прав адвоката? Якщо суддя сам має адвокатський досвід і знає, що таке тиск на адвокатів, чому ж він обирає замовчувати порушення та ігнорувати закон?

Я закликаю суддів пам’ятати про свою відповідальність перед суспільством. Історія не пробачає тих, хто мовчки підтримує беззаконня.

Як би мало виглядати справедливе розслідування цих злочинів? Які кроки повинні бути зроблені?

Справедливе розслідування має бути незалежним, всебічним і ефективним.

ЄСПЛ чітко вказав, що залежний орган не може проводити розслідування порушень, вчинених його ж посадовими особами.

Необхідні кроки для справедливого розслідування:

1. Передача справ до іншого органу:

Розслідування має бути відновлене та передане до Державного бюро розслідувань (ДБР), яке не має конфлікту інтересів.

2. Повноцінне слідство та встановлення винних:

• Провести усі необхідні слідчі дії, які були проігноровані раніше.

• Допитати всіх причетних осіб, у тому числі тих, хто ухвалював рішення про моє затримання та застосування сили.

• Офіційно визнати мене потерпілим у справі, що є ключовим процесуальним кроком.

• Встановити осіб у шевронах, які застосовували до мене насильство.

3. Аналіз ключових доказів і пояснень посадовців незалежно від посад, які вони зараз обіймають:

Розслідування порушень проти вас здійснювало НАБУ – орган, чиї працівники самі фігурували у цих злочинах. Наскільки це вплинуло на об’єктивність розгляду справи?  

Повністю! Це з самого початку було конфліктом інтересів, і рішення ЄСПЛ лише підтвердило упередженість НАБУ.

 Факти, які говорять самі за себе:

• Жодної слідчої дії у справі не було виконано з жовтня 2016 до лютого 2017 року – справа фактично ігнорувалася.

• І раптом на початку березня 2017 року її просто закрили! Без розслідування, без відповідей, без покарання винних.

Це було не розслідування, а спроба “зам’яти” справу!

Якщо ми дозволимо цьому залишитися безкарним, завтра так само можуть обійтися з будь-ким. Ця справа – тест для правосуддя України.

Прокурори САП у вашій справі стверджують, що отримане вами відшкодування від держави України означає, що ви «більше нічого не можете вимагати». Як ви оцінюєте таку позицію?

Ця позиція абсурдна і цинічна.

Якщо за вбивство потерпілому заплатили компенсацію, то що – розслідування треба припинити? Винні мають залишитися безкарними?

Компенсація – це не індульгенція для злочинців!

По-перше, сума компенсації, яку я отримав, не співмірна з 9 роками тортур, незаконного переслідування та безправ’я.

По-друге, гроші виплатила держава Україна, а не конкретні винні особи, які порушили закон.

Хто поніс відповідальність? Ніхто.
Кого покарали за свавілля? Нікого.

Моє питання до прокурорів та керівництва САП: Ви справді вважаєте, що тепер можна просто забути про злочини? Якщо так – значить, ви покриваєте безкарність. А безкарність породжує нові порушення.

Чи бачите ви намагання правоохоронців та суддів нівелювати висновки ЄСПЛ та уникнути відповідальності за порушення ваших прав?

Так, і це очевидно.

Наприклад, як уже висвітлювалося в ЗМІ журналістами раніше, одним із учасників подій був нинішній керівник САП Клименко Олександр, який тоді був старшим детективом в НАБУ.

Саме тому справа має бути відновлена та передана незалежному органу для об’єктивного розслідування.

Факти, які говорять самі за себе:

Моє  затримання було незаконним і прямо суперечило вимогам КПК України.

Частина 3 статті 208 КПК України чітко визначала єдину підставу для затримання без рішення суду: «Якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до НАБУ.»

Що це означало у моєму випадку?

Не було жодних доказів підготовки до втечі – навпаки, я виконував усі вимоги суду та їхав у службовому автомобілі поліції.

Злочин, у якому мене звинуватили, не підпадав під підслідність НАБУ і був зареєстрований лише одразу після зміни мого запобіжного заходу.

Я не був підозрюваним у цій справі.

Застосування кайданків та фізичної сили було безпідставним і необґрунтованим.

Відтак, моє затримання було незаконним! Більше того, такі дії правоохоронців містять ознаки перевищення службових повноважень.

Що ми бачимо?

– ЄСПЛ визнає порушення;

– правоохоронці намагаються уникнути відповідальності;

– факти незаконного затримання та побиття очевидні, але справа блокується.

Чому? Тому що ця справа – не просто про мене. Вона про систему, яка боїться відповідальності.

Чи мало рішення ЄСПЛ вплинути на справу, яку зараз розглядають щодо вас? Чому цього не відбулося?

Безумовно, рішення ЄСПЛ повинно було вплинути на мою справу!

Що повинно було відбутися?

• мою справу мали закрити.

• запобіжний захід мав бути змінений.

Що відбувається натомість?

– судді ігнорують рішення ЄСПЛ;

– вони бояться ухвалювати рішення за законом і брати на себе відповідальність;

– навіть запобіжний захід щодо мене не був змінений!

Що це означає?

Це не просто бездіяльність – це навмисне блокування правосуддя. Це подальше цькування особи ще багато років до винесення рішення. Це небажання суддів визнати очевидне – що «газовасправа» з самого початку була сфабрикована та підлягає негайному закриттю вже зараз, а не через багато років згодом.

Але правда залишається правдою, навіть якщо хтось боїться її озвучити.
ЄСПЛ визнав порушення – отже, рано чи пізно цю справу доведеться закрити, а винних притягнути до відповідальності.

Чи відчуваєте ви тиск з боку державних органів після перемоги в ЄСПЛ?

Так, і це очевидно.

Замість того, щоб виконати рішення ЄСПЛ, виправити порушення та притягнути винних до відповідальності, державні органи обрали інший шлях – тиск, саботаж і затягування.

Судді бояться ухвалювати навіть рішення на відновлення розслідування.

Мою справу не закривають, незважаючи на чіткі висновки ЄСПЛ. Запобіжний захід навіть не був змінений!

Що це означає?

Це пряма демонстрація того, що система чинить спротив справедливості. Мене хочуть змусити мовчати, але цього не буде.

Я не зупинюся! Рішення ЄСПЛ – це не просто моя особиста перемога, це доказ того, що в Україні існує серйозна проблема з безкарністю антикорупційних органів. І ми будемо з цим боротися!

Відомо, що Міністерство юстиції України досі не переклало рішення ЄСПЛ у вашій справі та не розмістило його на своєму сайті, хоча зобов’язане це зробити. Як ви оцінюєте таку бездіяльність?

Це було зроблено свідомо.

Міністерство юстиції зобов’язане перекладати та публікувати рішення ЄСПЛ – це їхній прямий обов’язок відповідно до міжнародних зобов’язань України. Але мою справу вони замовчують. Чому?

Бо це рішення доводить грубі порушення з боку держави.  Бо воно руйнує міф про чесність та законність дій антикорупційних органів. Бо його оприлюднення означатиме, що Україна повинна була не тільки виплатити компенсацію, а й провести справжнє розслідування.

Це спроба приховати правду. Але правда не зникне, навіть якщо її не опублікують на сайті Мін’юсту.

Це ще один доказ того, що рішення ЄСПЛ намагаються просто “забути”, а виконання його рекомендацій саботується.

Але приховати правду неможливо. Ця справа стане прецедентом, і рано чи пізно винні особи будуть змушені відповідати за свої дії.

Наскільки, на вашу думку, ця затримка є навмисною? Чи може це бути частиною загальної політики держави щодо ігнорування рішень ЄСПЛ?

Так, і я переконаний, що це робиться свідомо.

Ця затримка – не випадковість, а цілеспрямована стратегія замовчування незручних рішень.

Рішення ЄСПЛ доводить серйозні порушення моїх прав і його публікація створить тиск на державні органи, які зараз усіма силами намагаються уникнути відповідальності.

Чим довше рішення залишається “неперекладеним”, тим більше часу у влади для маніпуляцій, саботажу та затягування виконання його висновків.

Чи має ця ситуація системний характер? Чи зустрічали ви подібне в інших справах адвокатів чи громадян України?

На жаль, так.

Це не поодинокий випадок, а системна проблема, яка стосується всіх, хто стикається з безкарністю правоохоронних органів та судової системи.

Багато адвокатів і громадян України стикаються з тим, що їхні права грубо порушуються, а рішення ЄСПЛ просто ігноруються.

Державні органи затягують виконання рішень, не проводять належних розслідувань та продовжують покривати винних.

Розслідування проти силовиків саботуються, а судді бояться ухвалювати рішення, які можуть поставити під удар систему.

Ця схема працює роками:

Порушення –> оскарження –> рішення ЄСПЛ –> ігнорування або затягування виконання.

Я бачив подібні випадки у справах інших громадян, коли держава просто “не помічає” рішень ЄСПЛ або відкладає їх виконання на роки, не виплачує компенсації.

Як відсутність офіційного перекладу рішення ЄСПЛ впливає на судові процеси у вашій справі? Чи дійсно судді та інші державні органи використовують це як підставу, щоб не враховувати висновки ЄСПЛ?

Так, і це очевидна маніпуляція!

Відсутність офіційного перекладу рішення ЄСПЛ стала зручним інструментом для суддів, які намагаються уникнути відповідальності та саботувати виконання цього рішення.

Судді свідомо перекручують висновки ЄСПЛ:

Вони кажуть: «Там так не написано!», хоча повний текст рішення є у відкритому доступі.

Без офіційного перекладу від Мін’юсту вони намагаються створити простір для маніпуляцій.

Чи зверталися ви або ваші адвокати до Міністерства юстиції з вимогою виконати свої зобов’язання щодо публікації рішення? Яка була реакція?

Так. Адвокати подали вже звернення. Чекаємо відповідь.

Які юридичні механізми можна використати, щоб змусити державу оприлюднити рішення? Чи є міжнародні важелі впливу на цю ситуацію?

Зараз ми чекаємо на офіційну відповідь від Мін’юсту.

Які подальші юридичні кроки ви та ваша команда плануєте зробити, щоб домогтися реального виконання рішення ЄСПЛ?

Ми будемо боротися далі в законодавчому полі!

Офіційний контроль за виконанням рішення

Подальші звернення до Міністерства юстиції України щодо негайного виконання рішення ЄСПЛ, його перекладу та публікації.

Інформування Комітету Міністрів Ради Європи, який здійснює контроль за виконанням рішень ЄСПЛ.

Процесуальні дії на національному рівні

Оскарження бездіяльності державних органів та суддів у національних судах.

Вимога перегляду кримінальної справи на підставі рішення ЄСПЛ та визнаних ним порушень.

Наполягання на зміні запобіжного заходу, оскільки ЄСПЛ вже визнав моє затримання незаконним та порушення під час розгляду запобіжного заходу.

Міжнародний розголос

Інформування міжнародних правозахисних організацій, дипломатичних місій та ЗМІ про саботаж виконання рішення.

Звернення до європейських інституцій щодо тиску на Україну з метою забезпечення виконання її міжнародних зобов’язань.

Чи плануєте ви звертатися до міжнародних організацій чи до ЄСПЛ повторно через невиконання його рішення на національному рівні?

Так, і це неминуче, якщо Україна продовжить саботувати виконання рішення ЄСПЛ!

Перший крок – звернення до Комітету Міністрів Ради Європи.

Саме цей орган контролює виконання рішень ЄСПЛдержавами-учасницями.

Якщо Україна не вживає реальних заходів, це стане предметом міжнародного розгляду, що може призвести до дипломатичного та політичного тиску на владу.

Додаткові механізми міжнародного впливу.

Звернення до Офісу Ради Європи в Україні, щоб привернути увагу до факту саботажу.

Інформування Європейського Союзу та міжнародних правозахисних організацій, що підтримують судову реформу в Україні, про реальний стан виконання рішень ЄСПЛ.

Можливе повторне звернення до ЄСПЛ.

Якщо Україна продовжить ігнорувати рішення суду, буду подавати нову скаргу до ЄСПЛ щодо невиконання рішення, що саме по собі є порушенням Конвенції.

Виконання рішень ЄСПЛ – це не право держави, а її обов’язок.
Якщо влада думає, що може просто “відкласти” це питання та замовчати порушення, то вона помиляється. Міжнародний тиск буде лише зростати, і ми не дозволимо цю справу зам’яти!

Що ви порадите адвокатам, які можуть опинитися в подібній ситуації?

Не мовчіть. Боріться. Об’єднуйтеся.

Адвокати – це останній бастіон захисту прав громадян, і саме тому нас часто намагаються залякати, переслідувати чи позбавити можливості виконувати свою роботу. Якщо ви опинилися в подібній ситуації, дійте чітко і рішуче.

Кілька ключових порад:

– фіксуйте всі порушення;

– використовуйте всі юридичні механізми захисту;

– апелюйте до адвокатської спільноти та правозахисників;

– шукайте підтримку серед адвокатів, які готові підняти справу на загальнонаціональний рівень;

– співпрацюйте з Асоціацією адвокатів України та іншими правозахисними організаціями;

– максимально висвітлюйте ситуацію в медіаПравозахисна журналістика та суспільний резонанс – один із найефективніших інструментів тиску на владу. Використовуйте соціальні мережі, міжнародні медіа такомунікацію з правозахисниками;

– не бійтеся звертатися до ЄСПЛ.

Головне – не залишайтеся наодинці!

Ця система розраховує на те, що адвокати будуть мовчати і боятися. Але якщо ми будемо підтримувати одне одного, діяти злагоджено та відкрито говорити про порушення – ми змусимо закон працювати так, як він має працювати.

Як ваша справа демонструє реальний стан незалежності адвокатури в Україні?

На жаль, адвокатура в Україні перебуває під постійним тиском. Моя справа – це не просто окремий випадок, а частина загальної тенденції. Адвокати, які захищають права клієнтів у резонансних справах, самі стають об’єктами переслідувань.

Силові органи використовують кримінальні справи та адміністративний тиск, щоб залякати та послабити незалежність адвокатури.

Суди бояться ставати на бік правосуддя , оскільки бояться системи, яка карає незручних.

Що це означає?

Якщо адвокат не може вільно виконувати свої професійні обов’язки, це означає, що право на захист опиняється під загрозою для всіх громадян.

Що потрібно робити?

Адвокатська спільнота має об’єднатися для протидії системному тиску.

Потрібен міжнародний контроль та розголос, щоб змусити владу гарантувати реальну незалежність адвокатури.

Закон має діяти для всіх – незалежно від статусу чи політичних впливів.

Чи змінилося ставлення державних органів до адвокатів за останні роки?

Тиск на адвокатів та перешкоджання їхній діяльності тільки збільшився, виросла кількість випадків незаконного переслідування адвокатів, особливо у справах, пов’язаних із політичними процесами або антикорупційними розслідуваннями, зросла кількість випадків фізичного тиску, погроз та незаконні обшуки з боку правоохоронних органів.

Попри наявність законодавчих норм, обшуки в адвокатів (без участі представників НААУ) або вилучення адвокатської таємниці залишаються серйозною проблемою.

Деякі правоохоронні органи, зокрема НАБУ, ДБР і СБУ, досі не завжди дотримуються належної процедури під час слідчих дій щодо адвокатів.

Якщо тенденція тиску не буде подолана, це може загрожувати праву громадян на ефективний захист. Тому адвокатська спільнота мусить більш активно боротися за свої права, потрібно вносити зміни до законодавства.

Хто наразі допомагає вам у захисті ваших прав?

На даний час мене підтримує команда адвоката Володимира Клочкова. Це ті ж самі люди, які були зі мною від самого початку всіх цих подій та були безпосередніми свідками численних порушень відносно мене.

Вважаю за доречним відзначити, що вони допомагають мені абсолютно безкоштовно, керуючись тими ж принципами, про які я говорив раніше: якщо адвокатура не захистить сама себе, адвокатури в Україні не буде.

Я щиро вдячний їм за їхню допомогу, принциповість і відданість справі захисту прав адвокатів.

Що б ви хотіли сказати адвокатській спільноті та суспільству на завершення цього інтерв’ю?

​Дякую за можливість висловитися.

Перш за все, хочу звернутися до адвокатської спільноти. Ми з вами – останній бастіон захисту прав і свобод громадян. Незалежно від тиску, незаконних переслідувань чи спроб підірвати довіру до професії, ми маємо залишатися вірними нашим принципам. Справедливість – це не просто слово, це щоденна боротьба, яку ми ведемо у судах, слідчих кабінетах, міжнародних інстанціях. Ми повинні об’єднуватися, підтримувати один одного та не мовчати перед беззаконням.

До суспільства хочу донести важливу думку: адвокат – це не спільник злочинця, а гарант ваших прав. Якщо сьогодні адвоката позбавляють можливості виконувати свою роботу, завтра безправними опиняться всі. Захист – це не привілей, а фундаментальна складова правової держави.

Ми не можемо дозволити, щоб безкарність і свавілля перемогли закон. Впевнений, що разом ми зможемо зробити адвокатуру сильнішою, а правосуддя – справедливішим.